АРСЕН:
— Я прийшов на мітинг, щоб визначити кількість людей, яка
візьме в ньому участь. Де більше людей — там сила і правда.
Валерій ПЕНЬГА, економіст:
— За останні роки життєвий рівень народу впав, знизився
обсяг промислової продукції, сільського господарства. Очевидно, це пов’язане
з великими помилками, яких припустилися наші реформатори. Не можна ламати,
не запропонувавши нічого іншого. Заперечувати завжди легше, а перспективу
треба шукати. Потрібна творча позиція, не можна в промисловість не вкладати
коштів, адже вона не працює в зв’язку з відсутністю оборотних коштів...
А комуністи сьогодні досить впливова сила — і я сьогодні тут, щоб почути,
що вони запропонують творчого. Поки що тільки кажуть про те, що все дуже
погано — але ми це й так знаємо.
Ліза СОЛОМАТIНА, дочка першого секретаря Київського
обкому КПУ, студентка:
— Прийшла сюди щоб підтримати свого тата — першого секретаря
обкому... Сьогодні життя погане, треба запропонувати альтернативу. Це може
зробити соціалістична партія (?!), оскільки в неї більш демократична позиція,
ніж у комуністів.
Віталій КИПТИЛЬ, інкасатор:
— Мені цікаво, бо 10 років тому я грав у оркестрі на таких
заходах, в лавах комуністів не перебував ніколи. Тут зібралися люди, яким
у цьому житті вже нічого не залишилося...
ЛЮДМИЛА, математик:
— Живемо погано, але це не означає, що повинні повертатися
до ілюзій. У тих, хто мітингує, просто ностальгія за «благополучним» часом.
ДНІПРОПЕТРОВСЬК
Чергова річниця Жовтневої революції ознаменувалася в Дніпропетровську
невеликим політичним скандалом, повідомляє кореспондент «Дня» Вадим
РИЖКОВ . Під холодним дощем біля підніжжя пам’ятника Леніну зібрався
нечисленний натовп прихильників Комуністичної і Соціалістичної партій.
Плавну течію мітингу на центральній площі порушила лідер ПСПУ Наталя Вітренко,
що прибула напередодні в Дніпропетровськ на судовий процес у справі щодо
вибухів у Кривому Розі. Користуючись випадком, вона попросила в організаторів
заходу — до речі, колег депутатів по Верховній Раді — вітального слова.
Проте мегафон у руки Наталі Михайлівні вирішили не давати, очевидно, враховуючи
її ораторські здібності. Розстроєна лідер ПСПУ «взяла реванш» перед телекамерами
журналістів і пояснила тим, що зібралися, суть «погоджувальної» політики
соціалістів і комуністів, а заодно закликала всіх на мітинг прогресивних
соціалістів у парку. Слід зазначити, що слова Наталі Михайлівни припали
до душі частині тих, що зібралися, і вона, організувавши свою «паству»,
гордо подалася із площі на чолі колони.
ЗАПОРІЖЖЯ
7 листопада рівно о дев’ятій годині ранку головний проспект
Запоріжжя зачервонів прапорами, повідомляє Дмитро БРОВКІН. Назустріч
одне одному — від пам’ятника Леніну до облдержадміністрації і навпаки —
від облдержадміністраціїї до пам’ятника Леніну — рушили колони демонстрантів
обласної організації КПУ та міського марксистсько-ленінського клубу. Передбачаючи
можливі сутички, а також неприпустиму перевантаженість проспекту, мерія
завчасно вирішила розвести тих, що посувалися. Демонстрантів супроводили
машини швидкої допомоги, реанімації, посилені наряди міліції. Утім, владі
не вдалося запобігти безладдю. Досягнувши кінцевої мети свого маршруту
— площі Фестивальної — більше як 500 комуністів влаштували грандіозний
скандал. Оливи у вогонь підлив лідер руху — народний депутат Бабурін. У
ході мітингу він висловив протест проти рішення Верховної Ради про скасування
святкових днів у річницю Великого Жовтня. Розлютований натовп зламав металеві
огорожі, прорвав міліцейські шеренги і рушив до входу в облдержадміністрацію.
Утім, міліції вдалося зібратися на силі і біля самих дверей «сірого дому»
стримати комуністичний натиск. Комуністи, у свою чергу, послали по підкріплення,
і через лічені години в їхні ряди влилися свіжі сили (ще майже 200 членів).
На адресу чиновників, які з явною цікавістю спостерігали з вікон за розвитком
подій, звучала брудна лайка, погрози розправи. Натовп демонстрантів закликав
скинути Президента, відправити у відставку мера і губернатора. «Комунізму
— так! — скандували люди. — Буржуям — ні!» Безпрецедентний випадок. Уперше
лівим силам не протистояли праві. Кілька днів вони вагалися, після чого
прийшли до висновку, що це не їхнє свято.
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ
Колона з червоними прапорами, гаслами про зубожіння трудящих
вирушила до майдану біля театру Петровського у Хмельницькому. Тут 7 листопада
об 11-й годині почався мітинг. У перших рядах мітингуючих був Петро
Васильович Махнюк. Він заявив кореспондентові «Дня» Михайлові ВАСИЛЕВСЬКОМУ:
«Був і залишаюсь комуністом. Тому сьогодні свідомо беру участь у Всеукраїнській
акції соціально- економічного протесту проти зубожіння народу. Мені, пенсіонерові,
тяжко переживати, що розкрадається добро, яке створювали роками покоління,
що нестримно зростають ціни на продукти та житлово-комунальні послуги.
Маю надію: якщо не сьогодні, то в недалекому майбутньому голос таких, як
я, буде почуто».
Тут-таки, на майдані, я зустрів чоловіка, який назвався
Анатолієм Георгійовичем, 49 річним безробітним:«А що робити? Вранці
прокинешся – немає куди йти. Картоплю на городі в рідному селі давно вже
викопав. А тут час швидко збігає: люди правду з трибуни говорять. То й
слухаю, погоджуюсь. Але це вже нічого не дасть. По- різному було й за комуністів,
які організували цю акцію. Тому я і не з ними, і не з тими, проти кого
вони виступають».
СІМФЕРОПОЛЬ
Прихильники жовтневих свят у Сімферополі відзначали їх
на знову відремонтованій площі імені Леніна, куди було витрачено з бюджету
понад 1,5 млн. грн., хоч і до цього пам’ятник Леніну, на відміну від малозабезпечених
кримчан, яким бюджет заборгував зарплату в середньому за 2 місяці, не був
обійдений турботою Верховної Ради та Сімферопольської міськради. Однак
на демонстрацію цього дня вийшло значно менше людей, ніж у попередні роки,
повідомляє Микита КАСЬЯНЕНКО. За оцінками міліції, — тисяч зо дві,
хоч організатори заявляють, що зібралося 8 тис. Явний перебір, хоча минулими
роками рахунок справді доходив до 5-10 тис. чоловік. Сьогодні для мітингу
навіть рух тролейбусів центральною вулицею міліціонерам не довелося перекривати.
Виступаючи на мітингу, Леонід Грач назвав рішення українського парламенту
про законодавче скасування святкування річниці революції «наругою над здоровим
глуздом, почуттями народу, його історичною самосвідомістю».
Коли із трибуни звучали промови про «завоювання Жовтня»,
я підійшов до групи жінок, які стояли на узбіччі площі. Розговорилися,
і я спитав, що вони думають про все це.
— Хоча це і є наша історія, як вони кажуть, але за минулі
роки вже треба було б чогось навчитися, — с казала Марія Кругляк, учителька
однієї зі шкіл. — Чому ми не з ними? Про яке «завоювання Жовтня» можна
вести мову? Не було в нас ніколи ні безкоштовного навчання, ні безкоштовної
медицини: це все наш народ оплачував і податками, і надміру низькою заробітною
платою, що існувала в СРСР.
— Чому я прийшла сюди? — перепитала Ольга Семенова,
медсестра . — Так от, раніше ми звикли із друзями тут на свята зустрічатися,
поговоримо, потім домовимося, де разом шашлики приготувати, а цього року
чомусь нікого з них і немає. Хто на роботі, а хто городом займається. І
я зараз піду додому, чоловік там город біля дому вирішив скопати, а я листя
приберу, обід приготую.
— Я думаю, що мине років зо два — зо три, і це свято відійде
в історію, — поділилася думками Тетяна Черкашина , також учителька.
— Та і яке це свято? На цілих 70 років цей Жовтень посадив більше як
200 мільйонів людей за «залізну завісу» і вирвав із загальної історії.
Після цього перевороту, або, як кажуть, революції, почалася громадянська
війна, потім — сталінський терор, декілька хвиль голодомору, — хоч би й
були в революції завоювання, то вони не варті тих мільйонів жертв, яких
зазнав наш народ. А навіщо я прийшла? Та от сусідки йшли, і я з ними —
в магазин заодно зайдемо, на ринок…
