За декілька хвилин до того нардеп Василь Червоній, який прославився тим, що очолив у понеділок погром редакції газети «Рівне вечірнє», («День» писав про це в номері за минулий четвер) давав інтерв’ю телеканалу ICTV з приводу подій, що відбулися. Поруч опинився й Микола Несенюк, який на прохання тележурналіста також виклав свою версію. На виході з будівлі ВР Несенюка вже чекав Червоній та ще декілька чоловік. Червоній закричав: «Всі бачили, що він першим напав! «Всі, всі!!!» — дружно відгукнулися його спільники і накинулися на людину, яка до ладу і захиститися не змогла: в руках у Несенюка була професійна записуюча апаратура.
Групове побиття, в тому числі і ногами, закінчилося тоді, коли на порозі ВР з’явилися люди, що знали і Червонія, і Несенюка. При нападі на журналіста був присутнім і народний депутат від Рівного Павло Мовчан. Він, правда, в самому інциденті участі не приймав, а тільки спостерігав за тріумфом «кулачної демократії».
Заява про те, що трапилося, того ж вечора була подана в Печерський райвідділ міліції. Судово-медична експертиза встановила, що у Несенюка струс мозку. Але враховуючи, що Червоній працює в Комітеті ВР з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, є підстава вважати, що він потурбується про своє «алібі».
Потрібно додати, що в самому Рівному розклеєно листівки наступного змісту:
«Розшукується злочинець
НЕСЕНЮК МИКОЛА IВАНОВИЧ!
Несенюк М.I. — людина без роду, без племенi, вiдомий як редактор газети «Рiвне вечiрнє». Звинувачується у скоєннi найтяжчого злочину — нацiональнiй зрадi. Того, хто доставить Несенюка М.I. до народного суду або вчинить з ним згiдно нацiональної свiдомостi, чекає винагорода — 10000 грн.»
У той же час продовжується і цькування газети, що ризикнула вмістити статтю О. Бузини «Вурдалак Тарас Шевченко». Всі ці події потрібно розглядати виключно з позицій чинного законодавства. І погром редакції «Рівне вечірнє», при якому були нанесені травми декільком міліціонерам, і напад на Несенюка біля стін Верховної Ради України, і поширення листівок із закликом до фізичної розправи кваліфікуються законом як карні злочини, і неприпустимо переводити їх у площину політики, а тим більше захисту національних цінностей.
На жаль, ані черговий офіцер Печерського відділення МВС, ані прес-служба міського управління міліції ніяк не прокоментували для «Дня» факт побиття журналіста. Треба зауважити, що всі ці хуліганські дії — і погром редакції «Рівне вечірнє», і побиття Олеся Бузини — набувають характеру вакханалії. Безумовно, це стало можливим завдяки відсутності негайної та адекватної реакції держави на насильство над журналістами. Суть ситуації в тому, що беззаконня коїться за участі народного депутата України, а відомства, покликані захищати свободу слова та права журналістів — передусім Держкомітет інформполітики, телебачення і радіомовлення, парламентський Комітет з питань свободи слова та ЗМІ — продовжують мовчати. Що ще повинно статися, щоб погромники перестали почувати себе привільно?
