Після хвилі паливних страйків Західна Європа хоче зменшити свою залежність від експорту нафти країнами ОПЕК за рахунок збільшення поставок російського газу. У день переговорів у Парижі організація країн-експортерів нафти оголосила, що з наступного дня вона збільшує виробництво нафти на 500 тисяч барелів в день. Однак, як підкреслює ВВС, рішення ОПЕК навряд чи приведе до швидкого зменшення цін на пальне. Окрім того, Європа не бажає залишатися в заручниках країн ОПЕК та ситуації на Близькому Сході.
Небажання ще раз пережити паливний шок настільки сильне, що навіть Франція, яка зараз головує в ЄС і яка до останнього часу займала достатньо жорстку позицію щодо методів вирішення Москвою чеченського питання, змушена була фактично знівелювати свою попередню політику. Незважаючи на те, що напередодні зустрічі Путіна з керівниками ЄС в Парижі у французьких, а також газетах інших країн Європи було опубліковано лист за підписами понад 550-ти відомих діячів французької та світової громадськості проти політики Москви у Чечні.
ЄС, фактично, видав Росії карт- бланш на продовження її політики на Кавказі. Євросоюз засуджує тероризм, і в питанні боротьби з релігійними екстремістами та злочинцями підтримує Росію, сказав на підсумковій прес-конференції Жак Ширак, щоправда, зробивши при цьому незначний реверанс у бік прав людини — однак в цьому процесі повинні дотримуватися права людини, і Росії варто зробити ставку на гуманітарну діяльність.
«Чеченська проблема була і залишається елементом політичної торгівлі, — сказала в позавчорашньому інтерв’ю «Німецькій хвилі» головний редактор паризького щотижневика «Русская мысль» Ірина Кривова. — Тобто при загостренні вiдносин між Росією та Заходом її будуть використовувати на переговорах, апелюючи, в тому числі, і до міжнародної громадськості, а під час відносного політичного затишшя, як, наприклад, зараз, — голос цієї громадськості також буде добре чути, але в кулуарах. А на переговорах за зачиненими дверима ці голоси будуть погано почутi. Тим паче, що західноєвропейський платник податків значно краще розуміє «мову» свого гаманця, ніж тонкощі кавказької війни». «Газ в обмін на кров і це останнє слово європейської цивілізації», — так закінчує свій понеділковий матеріал польська «Газета виборча».
Володимир Путін на прес-конференції в Парижі заявив про необхідність будівництва щонайменше двох трубопроводів для реалізації планів між РФ та ЄС, повідомляє РБК. За його словами, для цього «української ділянки буде недостатньо». Тому він припускає можливість будівництва нового газопроводу через територію Фінляндії. Останнє, щоправда, важко розцінити інакше, аніж декларативний шантаж Польщі. Проте погрози Росії пустити газопровід через балтійські країни не варто сприймати серйозно, заявив в інтерв’ю вчорашній «Газеті виборчій» аналітик паризької International Energy Agency Жан Фуе (Fueg). Цей проект не просто шалено дорогий, підкреслює Фуе. Він ще має проходити через територіальні води Швеції та Польщі, «а Швеція з неохотою йде на розвиток газової енергетики».
Однак інша, провідна, версія газопроводу через Білорусь, Польщу та Словаччину виглядає достатньо реалістичною. До 2008 року на Захід має постачатися 180 млрд. куб. російського газу. Зі 120 млрд., які постачаються зараз, 90 млрд. куб. м. проходить через Україну. Тим часом Україна достатньо скомпрометована як транзитна держава як тим, що не платить за російський газ, так і звинуваченнями «Газпрому» у крадіжках «європейського» газу. Щоправда, під час візиту у Варшаву минулого тижня Віктор Ющенко заявив, що цього року Україна не відбирала газ, призначений для європейський споживачів.
Вчора «Газета виборча» з посиланням на високопоставлену особу з оточення Леоніда Кучми повідомила, що дві треті прибутку з реекспорту вкраденого «європейського» газу поверталося в Москву, на рахунки місцевих структур.
З одного боку, така інформація може пояснити, як пише газета, чому роками росіяни закривали очі на зухвальство українців. Але з іншого, це лише посилює створений на Заході імідж України як корупційної держави і таким чином послаблює чи не єдину можливість не залишитися на маргінесі нової європейської енергополітики.
Мова, звичайно, йде про план акціонування української газотраспортної мережі за участю «Газпрому» і західних компаній, який свого часу висунув Євген Марчук і який тільки нещодавно було оприлюднено українською делегацією у Лондоні на приватизаційний презентації українських обленерго та Віктором Ющенко в інтерв’ю «Financial Times» в якості урядової позиції. На прес-конференції у Варшаві прем’єр-міністр України наголошував, що потужності української газотранспортної мережі (170 млрд. куб. м) використовуються лише на 70% і що при незначних капіталовкладеннях пропускну спроможність можна підняти ще на 50-70 млрд. Проте в інтерв’ю «Газеті виборчій» французький аналітик Фуе заявив, що якщо наш газопровід не буде швидко змодернізований, то його важливість впаде. Він вважає, що акціонування мережі, — це єдиний спосіб для України розв’язати газотранспортну проблему. Приватизувавши мережу, віддавши частину «Газпрому», Україна сплатила би борг Росії і, що найважливіше, ліквідувала проблему крадіжок газу. А також отримала модернізований газопровід, по якому паралельно з новою гілкою постачався б газ у Європу.
Україні важливо залишатися лідируючою транзитною державою головним чином із двох причин. По-перше, із 78 млрд. куб. м газу, які використовує Україна, тільки 18 млрд. власного виробництва. По-друге, і, напевно, це головне. Росія реально є монопольним постачальником газу в Україну, оскільки навіть 30 млрд. куб. м туркменського газу все одно транспортується через Росію.
Єдиним аргументом Києва в дискусіях із Москвою залишалося не менш монопольне становище України як транзитної країни для російського газу. Якщо цю монополію буде зруйновано, то Москва зможе повністю диктувати нам свої умови. Як пише «Газета виборча», Україна, як і Європейський Союз, залежить від постачання російського газу, але справа в тому, щоб Україна не купувала цей газ на гірших умовах, аніж держави Західної Європи.
«Європі все одно, як проходитиме траса газопроводу», — заявила у вчорашньому номері «Газети виборчої» французький експерт IFRI Аніта Тіраспольска — те, чи в обхід України, чи ні, це важливо тільки для України, Росії та Польщі, але неважливо для нас. Якщо економічно доцільно буде збудувати його через територію Польщі, дуже важко буде обороняти «українську трасу».
Нині поляки мають дедалі менше бажання захищати українські інтереси. На одній шальці терезів у них — бажання вступити в Євросоюз та однозначно негативна реакція ЄС, якби Варшава захищала інтереси Києва незалежно від рішень Брюсселя. А на другій — для поляків незрозуміла як інфантильність України у відстоюванні своїх інтересів, так і взагалі позиція Києва. Українська реакція на рішення консорціуму про будівництво газопроводу спровокувала Польщу спочатку на постановку запитання: «А чи варто Польщі відстоювати інтереси України?» Після візиту Ющенка у Варшаву запитання вже звучало по-іншому: «А, може, не варто?» В інтерв’ю кореспондентові «Дня» позавчора увечері генеральний секретар партії «Унія вільності» та депутат сейму Мирослав Чех сказав, що позицію Польщі визначено, треба, щоб визначилася й Україна. Він підкреслив, що після зустрічі Леоніда Кучми та Володимира Путіна в Сочі Варшава не отримала повної інформації про предмет переговорів і про те, яка ж позиція України. Він зазначив, що брак інформації залишився і після візиту Ющенка у Варшаву. «Прем’єри говорили дуже мало, — дипломатично зазначає Чех. — Хоч це і зрозуміло». Мирослав Чех каже, що Україна і Польща пропонуватимуть ЄС спільний проект і що обидві країни проводитимуть консультації, щоб «забезпечити спільний інтерес у розв’язанні складного питання, який поставила Росія та ЄС». Однак якщо уряд України не вживе рішучих заходів для поліпшення свого газотранспортного іміджу, якщо позиція нашої країни не буде чіткою та зрозумілою, то обидва локомотиви — і російський, і польський — проїдуть повз нас. Путін уже пообіцяв Польщі мільярди доларів за транзит газу. І хоч польські газети наголошують, що гроші одержуватиме власник газопроводу — консорціум із 5 фірм, — однак, як підсумовує «Газета виборча», Польща отримує шанс: «Маємо в руках сильні карти. Можна багато виграти для Польщі. І, може, все ще для України».
ДО РЕЧІ
— Наша головна позиція залишається незмінною, — сказав учора, відповідаючи на запитання кореспондента «Дня» — чи змінилася позиція Польщі після зустрічі Росії–ЄС у Парижі, — заступник директора інформаційного центру польського уряду Анджей ПАПЕЖ.
— Ми вважаємо, що всі зацікавлені сторони повинні зустрітися і знайти вихід iз цієї ситуації.
Для Польщі дуже велика спокуса, щоб газопровід iз Росії в Європу проходив через її територію, підкреслив Анджей Папеж. Цей газопровід має стратегічне значення, і з кожною державою, через яку він проходитиме, будуть вже рахуватися. Газопровід також позитивно вплине на стабільність Польщі.
«Росіяни показують зараз Польщі морквину», — продовжив він і підкреслив, що сьогоднішня ситуація показує: газопровід не варто будувати.
«Ми не знаємо до кінця, яку позицію займе Україна, чи буде її позиція настільки твердою, щоб відстоювати проходження газопроводу по її території, чи вона розглядає можливості компромісу, пошуку іншого виходу», — сказав Анджей Папеж.
