Виправдовуючи свою пристрасть до наркотичних речовин, людина вигадала приказку: «Кращі ліки від життя — горілка!» (тютюн, наркотики — непотрібне викреслити). Леле, від «ліків» до отрути — один крок! Що ж підштовхує розумну істоту на шлях дозованого самогубства: приклад навколишніх, бажання розслабитися, забути про проблеми, спокуса рекламою, звичка чи національні традиції, що обслуговуються потужною промисловістю, яка виробляє незчисленну кількість алкоголю і тютюну для «пригощання» співгромадян? Ймовірно, всі ці чинники в певній мірі «винні» в людських слабостях. Згрупувавши їх, фахівці отримали три закономірні причини згубної пристрасті: психофізіологічні, генетичні й соціальні.
Наркоманія, як зазначає професор, керівник міжвідомчого центру клінічної та експериментальної наркології МОЗ України Валентин Синицький, — єдине, мабуть, захворювання, що супроводжується задоволенням. Внаслідок цього не так і просто переконати хворого лікуватися, та й ефект від нині існуючих методик низький — одужують від 3 до 6% людей. Одна з причин цього, як вважає В.Синицький, в тому, що наука досі не добралася до суті патогенезу (причинних механізмів) розвитку наркотичної залежності. Зате відомо — звикання до дурманного зілля виробляється неймовірно швидкими темпами. Іноді досить декілька разів скуштувати заборонений плід. Стимулювати превентивну роботу могла б державна програма, що включає комплекс профілактичних заходів. Така програма, нагадав В.Синицький, була, але три роки тому її «забули» продовжити. Сьогодні статистика нараховує понад 80 тис. споживачів наркотиків і близько 800 тис. алкоголіків, але для реальної картини, з його слів, ці цифри потрібно помножити, як мінімум, у 10 разів.
Некоректним і навіть шкідливим вважає інтернетівський поділ наркотиків на «легкі» (замість слабодіючі) і сильні професор, завідуючий кафедрою наркології Харківської медичної академії післядипломної освіти Іван Сосін. Будь-яку психоактивну речовину, з його слів, треба оцінювати за сумарним ефектом. В Україні з людьми, яких «засмоктала небезпечна трясовина», працюють, лише 5 тис. фахівців (психологів, соціальних працівників), включаючи 1400 лікарів-наркологів — в основному, в системі наркодиспансерів. Однак наркологічнiй науці в медвузах приділяється, пожурився І.Сосін, лише 18 — 30 факультативних годин у складі курсу психіатрії, крім того, відсутня інтернатура з наркології, наркослужба країни має потребу й у дитячих наркологах.
Наркоманія — явище загрозливе, але ситуація, на думку головного нарколога Міністерства охорони здоров’я України Анатолія Вієвського, за умов комплексного розв’язання проблем не така вже й безнадійна. Концепція державної політики щодо алкоголю і наркотиків передбачає створення держрегулювання в цій делікатній сфері і системі освіти, розвиток взаємодії лікувально-реабілітаційних служб МОЗ із неурядовими організаціями та інші заходи. Великі надії А.Вієвський покладає на затверджені МОЗ тимчасові уніфіковані стандарти діагностики, лікування та реабілітації в медзакладах України. Впровадження їх у наркологічну практику, на його думку, дозволить службі перебудуватися, а також захистить пацієнта.
На питання кореспондента «Дня» про долю матадонової програми — так званої заміщуючої терапії для порятунку героїнозалежних громадян, (в деяких ЗМІ її охрестили «дитя наркомафії»), Анатолій Вієвський повідомив, що галас ущух. З’явилася принципова ухвала МОЗ України про ліцензування цього препарату та можливості проведення експериментів, але тих, хто бажав би сплатити за ліцензування, не знайшлося. За цей час було запропоновано вітчизняний препарат більш широкого спектра дії, і заміщуюча терапія зберегла право на існування. Що ж до державної програми, яка пішла в небуття і мала координувати зусилля багатьох, в тому числі неурядових організацій, то її відсутність, на думку головного нарколога, не означає, що протистояння наркоманії послабшало.
Напевно, так воно і є. Адже в кінцевому підсумку все вирішують локальні, місцеві «війни» з наркоманією. І все ж, реанімувавши «забуту» держпрограму, влада могла б надати боротьбі за людину більш системного та організованого характеру.
