Саме тому логічно припустити, що відносини в рамках об’єднання ГУУАМ, що поєднуються з проблемами Євразійського транспортного коридору та транзиту по цьому шляху енергоносіїв стануть чи не найголовнішою темою розмови президентів Леоніда Кучми та Іслама Карімова. Євразійська співдружність формально виглядає як економічний союз, підпорядкований потребам російської економіки і захищений Договором про колективну безпеку. Сумнівів у тому, що це утворення передусім політичне, немає ні у кого з коментаторів.
ГУУАМ з самого початку був неформальним об’єднанням Грузії, України, Узбекистану (який приєднався пізніше), Азербайджану та Молдови, також заснованим з метою економічної вигоди — але він так досі і не набрав реальних рис. Тільки на Саміті Тисячоліття лідери країн-учасниць ГУУАМ домовилися про перетворення неформального об’єднання в міжнародну організацію, засновану передусім на вільній торгівлі. Хто знає, чи зможе вона стати відповіддю на Євразійську економічну співдружність, засновану у вівторок. І чи зможе вона стати іншим центром в СНД — і не тільки.
Після того, як Інтерфакс з посиланням на грузинські джерела днями повідомив про те, що на початку наступного року очікується проведення зустрічі країн ГУУАМ, на якій буде обговорюватися можливість надання членства Румунії, вже може йти мова про майбутнє утворення нового центру, не менш євразійського за своєю суттю, ніж співдружність, заснована в Астані. Причому і економічні, і геополітичні процеси в такому випадку вийшли б далеко за межі СНД. Об’єднання ГУУАМ створювалося насамперед для сприяння експорту на Захід каспійської нафти, напряму торгових потоків між європейськими країнами і Центральною Азією через Україну та Кавказ. У той же час кожна з країн ГУУАМ підкреслює, що об’єднання не буде спрямоване проти будь-якої третьої країни (маючи на увазі передусім Росію). Можна очікувати, що в Ташкенті президенти Кучма і Карімов цю тезу підтвердять. Тим більше, що Узбекистан, як і інші країни регіону, навряд чи зможе самостійно, без російської допомоги подолати цілком реальну загрозу екстремізму.
У ході візиту, ймовірно, піде мова і про можливості Узбекистану постачати Україні вже свої власні енергоносії — в минулі роки вже було досягнуто домовленості про не дуже великі об’єми. Адже не просто заради цікавості заплановане відвідування Кучмою нафтопереробного заводу в Бухарі.
Крім того, планується, що під час візиту буде підписано протокол про активізацію військово-технічної співпраці між двома країнами. Сьогодні співпраця у цій сфері (якщо порівняти міру її активності між Узбекистаном і Росією) виглядає, м’яко кажучи, млявою.
Планується, як повідомив на брифінгу прес-секретар Президента України, і продовження дії угоди про прискорений порядок розв’язання питань громадянства осіб, які повертаються з Узбекистану до України. Мова йде передусім про кримських татар — більшість із них повернулася до Криму саме з Узбекистану.
