Першим серйозним випробуванням для українських військових
стало подолання шляху до зони майбутніх дій. Передислокацію 3-го окремого
інженерного батальйону було здійснено морським й авіаційним транспортом
до морського порту та аеропорту Бейрута. 21 липня завершилося прибуття
батальйону. Невдовзі, протягом тижня, було проведено передислокацію техніки
батальйону до місць розташування рот. За цими сухими, на перший погляд,
словами надскладні марші поротно, колонами по 10-15 машин у складних умовах
високогір’я, вузькими дорогами з крутими поворотами, спусками та підйомами.
Протяжність маршруту становила від 90 до 150 кілометрів. На заваді не стала
й 50-градусна спека.
Українські підрозділи, які базуються в зоні відповідальності
фіджійського батальону поблизу містечка Буйд-Ос- Сайд, прийшли на абсолютно
пусте місце. Тільки дикий чагарник та груди сміття. Починали з нуля — з
розвідки місцевості на наявність вибухонебезпечних предметів. Засукувати
рукава довелось відразу. За результатами розвідки було виявлено 14 різноманітних
мін та мінних пасток. В цьому місці на міні-пастці, замаскованій під камінь,
підірвався командир австралійського контингенту. Бажання поплавати в спекотний
день коштувало йому ноги.
Фіджійці з перших днів віддають честь звичайному українському
солдату, як старшому офіцеру. А після цього ще довго лунає: «Юкрейн! Вері
гуд!» Поляки вважають наших братами. А для ірландців, яких за допомогою
українських саперів було визволено з безнадійної мінної пастки, наші стали
напівбогами. Адже всі інші національні контингенти відмовились їм допомагати.
Хіба що подавали воду та продовольство з вертольотів.
Чіткий уставний порядок, охайний зовнішній вигляд — це
норма для всіх. Але на місцях дислокації укрбату немає жодної палатки або
бунгало — так тут називають модульні вагончики — в якому не був би присутній
український національний дух, що дивує багатьох.
Можливо, не у всіх 279 ліванців, що звернулися по медичну
допомогу до нашого госпіталю, були вкрай критичні випадки. Проте як мінімум
декільком десяткам із них дійсно було врятовано життя. На сьогодні йдеться
вже про відкриття своєрідного медичного пункту в будинку заможного місцевого
жителя.
Укрінжбат продовжив іще одну добру традицію, започатковану
за часів миротворчої діяльності в колишній Югославії. Протягом усього часу
часу перебування в Лівані цивільному населенню було передано на гуманітарній
основі близько 400 кілограмів продовольства.
Командуючий ЮНІФІЛ ганський генерал Кофі Оберег більшу
частину зустрічі з заступником міністра оборони України генерал-лейтенантом
Олександром Чаповським не по-військовому довго перераховував заслуги українських
миротворців, а наприкінці просто зізнався, що «за все своє життя не бачив
таких солдатів».
