Драма Херсонського театру полягає в тому, що він, можливо, найближчим часом з музично- драматичного перетвориться на просто драматичний. А його оркестр стане просто «трупою товаришів».
Наприкінці серпня облфінуправління «спустило» вказівку адміністрації театру скоротити 47,1 штатні одиниці. Майже водночас, ніби підтвердження тому, що життя — це єдність і боротьба протилежностей, з міністерства надійшла рекомендація підняти зарплату працівникам театру. Що ж, більше ніж своєчасно: зарплата рядового служителя Мельпомени становить нині 118 грн., що адекватно окладу технічки. Якщо ж остання візьме на себе «підвищені соцзобов’язання», то отримуватиме стільки ж, скільки директор театру, — 147 грн. на місяць.
Пам’ятаючи про те, що театр починається з вiшалки, його директор Олександр Книга гардеробниць у наказ про скорочення штатів не включив. А от театральний оркестр перевів, для початку, на скорочений робочий день: мовляв, усе одно постійного диригента в театрі немає вже з 1994 року. Якийсь час 14 херсонцями диригував представник Київського театру оперети, якийсь — Донецької філармонії. А нині фінанси співають романси. Але не під «живу музику», а під «фанеру».
Музиканти єдиного в Україні «театру без диригента» вирішили відстоювати свої права. Ні, вони не перекриватимуть вуличний рух i не ходитимуть містом з транспарантами. У їхніх планах — отримавши відповідний дозвіл мерії, вийти на площу біля театру в самому центрі Херсона й... зіграти самим собі похоронний марш.
На жаль, негамлетівська дилема: «To be or not to be?» стоїть не лише перед театральним оркестром, а й перед самим будинком театру. Відбудований після війни (його попередника підірвали гітлерівці), театр тріщить по швах. Впродовж декількох десятиріч його тепловодокомунікації ремонтувалися за принципом «охрімової свити». Будівля серйозно просідає. Чи надовго затягнеться драма Херсонського драмтеатру, покаже час.
