Учора, 18 вересня, із давно «замороженого» будівельного об’єкта у Старокостянтинові (Хмельницька обл.) діти продали місцевим комерсантам останню цеглину.
Колись оголошений «будовою комунізму» об’єкт мав бути найбільшим у країні м’ясокомбінатом. Майстри кельми сюди вгатили багато цегли, вимурували стіни, та невдовзі ситуація змінилася. Фінансування будівництва припинили, про м’ясокомбінат почали потроху забувати. До того ж, не стало й передбачуваної авторами грандіозного проекту сировинної бази у Старокостянтинівському й сусіднім із ним районах. Уже на одного бичка чи свиню, що стають реліктовими тваринами, по пять-шість коліїв з різацькими ножами нетерпляче чекають.
Отож минулого літа, як тільки у школах почалися канікули, про всіма забуту останню «будову комунізму» прибули, як пригадує місцева вчителька Людмила Кутєйнікова, троє представників підростаючого покоління. З кельмами, молотками, ломами у руках. Те, що батьки недобудували, вони заходилися розбирати по цеглині. «Аби збувати будматеріал комерсантам по десять копійок за штуку», – пояснює Людмила Кутєйнікова.
Наша співбесідниця читає історію у місцевій школі № 2 і очолює райкомітет соціального захисту вчителів. Вона розповідає, що в перших ентузіастів тут-таки з’явилося багато послідовників. «Бували дні, що шістдесят і більше дітей середнього та старшого шкільного віку працювали на об’єкті. Переважно – із соціально незахищених родин. Як тепер кажуть, під замовлення розбирали стіни. Комерсанти брали по дві-три тисячі штук цегли для будівництва своїх крамниць і офісів».
Учителька геть обурена: «Самоусунулися «батьки» нашого міста від цього стихійного процесу. Ні, щоб нормально організувати працю дітей. Там же й до каліцтва було недалеко. Можна було б і якісь податки для міста стягнути з отих багатих покупців. Влада, яку ми обрали, щоб спрямувала життя райцентру в цивілізоване русло, наче й не помітила, що щось там, на «замороженому» об’єкті, відбувається. Добре, що це закінчилося без пригод».
Юні «руйнівники останньої будови комунізму», з якими спілкувався кореспондент «Дня», чомусь не бажають увійти в історію «шляхом оприлюднення імен». Говорять, що самопрацевлаштувалися, бо інших пропозицій не одержували. Дещо заробили, та всі гроші підручники та зошити «з’їли». Мають плани й на наступні канікули, та «комерційну таємницю не розголошують».
Міський голова Старкостянтинова Микола Козачук, відставки якого ще влітку почала і дотепер продовжує добиватися Людмила Кутєйнікова із своїми однодумцями, сказав для «Дня»: «Ще десять років тому виявилося, що нікому цей м’ясокомбінат не потрібен. Діти виконали велику роботу. Шкода, звичайно, що ми, влада, опинилися осторонь цього процесу. Надалі зробимо ділові висновки з уроку, якого нам підростаюче покоління дало». Бо, мовляв, м’ясокомбінат – далеко не останній «заморожений» об’єкт у Старокостянтинові.
