До моменту здачі цього номера в друк пошуки відомого українського
журналіста Георгія Гонгадзе як і раніше не мали результату. У суботу пізно
ввечері (приблизно о 22.20) 31-річний керівник інтернетівського проекту
«Центр захисту незалежних журналістів «Українська правда» прямував від
житлового будинку по вулиці Лесі Українки до себе додому у Московський
район, де його чекали дружина і двоє дітей, які не мали при собі ключів
від квартири. Однак вдома він не з’явився.
О 19.00 понеділка редакція «Дня» отримала від колег Георгія
Гонгадзе інформацію про те, що співробітник посольства Грузії повідомив
їм про дзвінок невідомого чоловіка до посольства. Той російською мовою
з акцентом стверджував, що до першої години дня Георгій — живий та здоровий
— знаходився у Московському районі столиці і що про це знають троє людей
у Києві. Були названі конкретні прізвища.
Георгій Гонгадзе — відомий журналіст, який завжди відрізнявся
незалежною та іноді дуже своєрідною, але завжди і гранично критичною по
відношенню до влади позицією. Перед президентськими виборами, зокрема,
радіослухачі FM-станції «Континент» могли чути Георгія в прямому ефірі
проекту «Відкрита політика». До цього Георгій був (1995-1997 рр.) ведучим
програм «Параграф», «Вікна плюс», «Вікна-новини» у Міжнародному медіа-центрі
(прародитель СТБ). Був відомий Георгій і як учасник подій в Абхазії наприкінці
80-х рр., як керівник інформаційного відділу Народного фронту Грузії. «УП»
— останній проект Гонгадзе, дехто вважав «зливиним бачком», iншi зразком
непримиренної опозиції.
Зокрема, буквально останнім часом резонанс отримали передрукування
в «УП» із зарубіжної преси і власні матеріали, що стосуються одного з вітчизняних
олігархів, і конфліктна ситуація, що виникла згодом у Гонгадзе з героєм
цих матеріалів. У той же час експерти вважають, що педалювання саме цього
конфлікту, що спостерігається в ці дні, мимоволі наводить на думку про
те, що комусь це вигідно — можливо, і тим, хто постачав Георгію Гонгадзе
відповідну компрометуючу інформацію. Тим більше, що подібні прецеденти
— переводу стрілок — у вітчизняній політиці і журналістиці вже були. Хоч
саме подібна ситуація — зникнення відомого столичного журналіста — в історії
незалежної України відбувається вперше.
Зі слів головного редактора «Української правди» Олени
ПРИТУЛИ , і дружини Гонгадзе — Мирослави, останнім часом Георгій не
отримував ніяких явних попереджень, погроз, пов’язаних з його професійною
діяльністю. У липні Гонгадзе на сайті «УП» звернувся з відкритим листом
до Генерального прокурора України, в якому повідомляв про стеження, що
ніби ведеться за ним правоохоронними органами, і про те, що до ряду його
колег, друзів і матері, яка мешкає у Львові, зверталися люди, що називають
себе представниками міліції, за інформацією про нього, мотивуючи це необхідністю
зібрати дані про людей, можливо причетних до кримінального розбирання в
Одесі, що відбулося 25 червня. Журналіст виражав у зв’язку з подібними
діями неназваних ним ніби співробітників міліції обурення, спростовуючи
одночасно інформацію, яку ті повідомляли, про те, що неначе незадовго до
того, коли стався випадок в одеському кафе, туди заходили люди, що пред’явили
посвідчення співробітників радіо «Континент», в т.ч. на ім’я Г. Гонгадзе.
Зі слів Олени Притули, хоч відповіді на відкритий лист Гонгадзе не отримав,
більше ніяких дій силових структур по відношенню до «УП» не спостерігалося.
Останнім часом Георгій Гонгадзе, крім «УП» і, недовгий
час, роботи на видання, які пов’язують з іменем Андрія Деркача, активно
займався створенням інформаційного спортивного сайту, який повинен був
бути суто комерційним проектом, для підтримки видання «Української правди»
— збиткової, за словами О. Притули.
У понеділок Президент України доручив розслідування обставин
зникнення Гонгадзе «взяти під особливий контроль».
Правоохоронці Києва докладають максимум зусиль, щоб ухопитися
хоч за якусь ниточку, яка веде до розгадки таємничого зникнення журналіста
Георгія Гонгадзе, повідомили «Дню» в РВВС Печерського району столиці. Виконуючий
обов’язки начальника центру громадських зв’язків міського управління МВС
Олександр НАУМОВ нічого не сказав про версії, що є в правоохоронців,
пославшись на те, що це може пошкодити розслідуванню. На запитання про
те, чи намацали пошуковці хоч які-небудь «кінці», що могли б навести на
слід журналіста, який пропав безвісти, Олександр Наумов відповів, що «говорити
про це передчасно». Київська міліція звертається до всіх, кому що- небудь
відомо про обставини зникнення або про перебування керівника проекту Інтернет-газети
«Украинская правда» Георгія Гонгадзе, повідомити за телефонами в Києві:
290 61-18, 265-04-04,212 99-90 або 02.
Тим часом низку заяв у зв’язку зі зникненням Георгія Гонгадзе
зробили відомі депутати. Народний депутат України, член об’єднання «Антимафія»
Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО повідомив у вчорашньому інтерв’ю столичним журналістам
про намір переконати парламентаріїв проголосувати за слухання у Верховній
Раді інформації правоохоронних органів про обставини зникнення відомого
опозиційного журналіста. Депутат, за даними агентства Інтерфакс-Україна,
має намір також звернутися до глав МВС та СБУ із проханням провести перевірку
обставин раптового зникнення Гонгадзе.
Голова парламентського Комітету з питань свободи слова
та інформації Олександр ЗІНЧЕНКО вважає, що до появи офіційної версії,
яка спиратиметься на серйозні факти, котрі підтверджують, начебто зникнення
журналіста не пов’язане з його журналістською діяльністю, відкидати це
припущення недоцільно.
Із проханням доручити пошук Гонгадзе найкращим фахівцям,
зустрітися із представниками електронних та друкованих ЗМІ, щоб поінформувати
їх про вжиті заходи, а заодно ще раз вивчити всі попередні справи про зниклих
журналістів, звернувся до міністра МВС Юрія Кравченка голова Національної
спілки журналістів Ігор ЛУБЧЕНКО.
Як «одну з найсерйозніших загроз молодій українській демократії
та свободі слова в країні» розцінює факт зникнення журналіста партія
«Реформи і Порядок». Вона ж, як повідомляє Інтерфакс-Україна, пообіцяла
25 тис. грн. за будь-яку інформацію, яка допоможе органам слідства в пошуках
журналіста, який зник за нез’ясованих обставин.
І хоч деякі оптимістично налаштовані експерти все ще сподіваються,
що те, що сталося з Г. Гонгадзе, — це, скажімо, частина певної PR-кампанії
і що все, зрештою, закінчиться благополучно, проте, це ще один гучний дзвінок
(після смерті Мар’яни Чорної), котрий сигналізує про велику небезпеку тієї
політичної гри, в яку нерідко виявляються втягнутими вітчизняні журналісти.
