По-моєму, за дев’ять років, прожитих нами в нових історичних умовах, ми набули великого позитивного досвіду з точки зору моральних цінностей. Люди стали зовсім іншими. Якщо раніше люди не вміли слухати і чути співрозмовників, то нині вже, навпаки, прагнуть більше слухати, розібратися глибше в тому чи іншому явищі, дійти до суті.
Щоправда, рецидиви минулого, невміння самостійно мислити і досі часом трапляються. Мені часто доводиться їздити у потягах, і серед випадкових попутників обов’язково заходить спільна розмова. Як правило, хто-небудь скаже, що М.Горбачов розвалив Союз. Всі з цим погоджуються, ніхто не суперечить. І я вже не заперечую — марно. А застосовую іншу «тактику».
— Союз розвалив я, — спокійно відповідаю і після паузи додаю, — плюс дев’яносто відсотків таких самих виборців, як я. Хіба не ми з вами розвалили його своїм же голосуванням на референдумі першого грудня дев’яносто першого?
Знаю тільки одне — нам допоможе лише час. І добре, по-моєму, що ми не сидимо, склавши руки. Працюємо, їздимо. Як можемо, займаємося тим, щоб хоч якось забезпечити себе. Бо це ж усе-таки користь приносить.
І хто б що не говорив, а зрушення є. Більше порядку стає, виплата пенсій, наприклад, нормалізується (хоч і мізерні пенсії), розглядається у ВР питання про компенсацію заморожених заощаджень на ощадкнижках, відмінено смертну кару, значно підвищено пенсію науковим працівникам, розпорядженням міністра культури Богдана Ступки безкоштовно пропускають пенсіонерів до театрів, концертних залів. У нашому місті вирішено щорічно присуджувати десятьом городянам звання «Почесний громадянин міста» з призначенням довічної стипендії у розмірі 214 грн. на місяць (першу десятку вже урочисто вшановували у театрі опери і балету). Народження і розвиток хорошої газети «День» і інших газет, їхня безперебійна доставка по Україні, — все це — маленькі, але зрушення, розвиток йде вперед, не назад. Попри всі наші труднощі й злигодні.
