У четвер вранці через центр Києва неспішно простував маленький
циганський табір. Взагалі, до всього звиклі кияни недовірливо потирали
очі, а, пересвідчившись, що живі коні в суцільному потоці коней металевих
— не сон, усміхалися. Кажуть, що усміхнені городяни незвичайно ввічливо
завантажувались у громадський транспорт, своєчасно оплачували проїзд і
навіть (у час пік!) поступалися один одному місцем. Тим часом, кибитки
простували по столиці далі — до шоу-парку «Оболонь», де циганський музично-драматичний
театр «Романс» і Міжнародний фонд «Відродження» презентували перший український
Міжнародний циганський фестиваль мистецтв «Амала-2000».
За останні роки подібні творчі форуми стали традиційними
для багатьох країн світу. Московський фестиваль (звідки, до речі, «Романс»
привіз цієї зими Велику золоту медаль), патронував уряд Москви, надавши
в розпорядження учасників Концертний зал «Росія» і номери в однойменному
готелі. На заходах Празького фестивалю був присутнім Вацлав Гавел і на
заключному концерті навіть залишив глядацький зал, щоб приєднатися до артистів
на сцені.
«Амала» — у перекладі з циганського — друзі. На початку
осені до Києва приїдуть друзі «Романсу», з якими наші артисти познайомилися
на чисельних міжнародних фестивалях. Свою участь вже підтвердили творчі
колективи з Росії, Македонії, Словенії, Чехії, Болгарії, Югославії, Іспанії,
Молдови і Індії. На три вересневих днi парк над Дніпром перетвориться в
фестивальне місто, з концертними і ігровими майданчиками, шатрами, кибитками
і багаттями. Втім, багать, здається, не буде — на території парку їх розпалювати
заборонено. Зате буде ярмарок промислів (у циганських ковалів, ювелірів
і різьбярів по дереву вже щосили кипить робота) і — справжні циганські
ворожки. Причому президент фестивалю і керівник театру «Романс» Ігор Крикунов
на прес-конференції запевнив присутніх, що з дрібних проблем ворожки консультуватимуть
безкоштовно, ну а за відповідь на «всеселенські» запитання, зрозуміло,
доведеться «ручку позолотити». Кульмінацією фестивалю стане романтична
циганська ніч — від заходу до світанку.
Офіційна частина презентації була короткою, оскільки журналісти
щоразу повертали голови до шатрів: між ними вже заклично струмував димок
з мангалів. Після почалася частина неофіційна — з шашликами і імпровізованим
концертом. На перших же музичних тактах фотокор «Дня» Анатолій МЕДЗИК відклав
в бік шампур з апетитними шматочками м’яса і довірливо зізнався: що щойно
він виявив в собі частину циганської крові. Здається, приблизно те ж відчули
всі, адже пальці самі собою заклацали, ноги стали притупцьовувати, а плечі
— здійснювати боязкі хвилеподібні рухи. Дехто з присутніх навіть наважився
відгукнутися на заклик далеких предків бурхливим «циганським» танцем. Хоч
слід визнати, що не дивлячись на всі підбадьорювання прими «Романсу» Міли
Крикунової, у них це вийшло дещо по-дилетантському. Ближче до вечора народ
неохоче потягся до виходу, даючи один одному урочисті обіцянки зустрітися
на цьому ж місці через місяць. Судячи з усього, чомусь особливо розбурхувала
загальну уяву та сама «циганська ніч».
Лише до всього звичні циганські коні філософськи пощипували
траву. Здається, їм зовсім не хотілося знов впрягатися в кибитки і тягнути
їх по розжареному за день міському асфальту...
