«Найстрашніше в житті — бути нікому не потрібним». Ці слова я почула від вуличного хлопчака, котрий скаржився жалісливій пенсіонерці, виманюючи грошей. Сумніваюся, чи задумувався він над своїми словами. Адже за суттю своєю кожна людина комусь потрібна, і ця потреба у нас виражається по-різному. Ми тримаємося один за одного дружбою, любов’ю, заздрістю, вигодою — і тільки тому змушені співіснувати разом. Ми завжди маємо шанс змінитися, виправити становище, стати комусь потрібним. На жаль, цієї можливості немає у тварин. У одну мить з розпещеної і плеканої іграшки вони перетворюються на нікому не потрібну річ. Звиклі до гарного догляду, смачної їжі, затишку, вони стають бродяжками, втративши останній шанс знайти господаря.
У Києві, за приблизними даними, від 60 до 120 тис. бродячих собак. Кожна п’ята — носій лептоспірозу. Минулого року в місті зареєстровано 8 540 укусів людей: тільки 33% постраждали від бродячих собак, інші — від домашніх. Проблемою тварин в столиці займається переважно державне комунальне підприємство «Тварини в місті». Завдання цієї організації — контролювати і об’єднувати тварин, охороняти їх від жорстокого ставлення, а також захищати від них громадян.
Останнім часом з’являються приватні підприємства, які відстрілюють собак, не спромагаючись навіть прибрати тіло з «місця злочину». Як пояснив представник центру «Тварини в місті» Сергій Бортнічук, «ці організації займаються незаконним ловом тварин. Тільки наше підприємство має право займатися цією проблемою».
Усі власники зобов’язані зареєструвати своїх домашніх тварин, отримавши реєстраційне свідоцтво і жетон з номером. Дані про домашнього улюбленця буде внесено до комп’ютера і знайти його у випадку пропажі можна буде протягом п’яти хвилин. Те ж стосується й «улюбленців двору» — за словами С. Бортнічука, «хтось повинен взяти на себе відповідальність» як за їхнє життя, так і за безпеку навколишніх людей. За реєстрацію треба платити — 5 грн. за собаку, 2 грн. за кішку, при наявності пільг певним категоріям населення.
Як бачимо, в галузі нагляду за чотириногими друзями людини існують певні правила, певними структурами робляться певні кроки для наведення цивілізованого порядку. Однак проблема бродячих тварин на цьому, звісно, не вичерпується. Державним органам і одиницям громадських організацій з нею не справитися. Відчутний результат буде видно, тільки якщо кожен з нас серйозно підійде до питання. Так, час зараз складний. Однак від представників старшого покоління доводилося чути, як люди навіть у страшний післявоєнний час підбирали бездомних собак, кішок — просто так, зі співчуття. Можливо, тому поколінню і вдалося подолати тогочасні труднощі тому, що в душі більшості залишалося це почуття. Олена АРТАЗЕЙ
P.S. Ті, хто бажав би знайти зниклого чотириногого друга, можуть відвідати сайт проекту «Жива планета» www.j-ustdog.net, де розміщуватиметься відповідна інформація.
