У неділю відбулося друге в Україні змагання з лову сома
на квок. Організоване воно було Київською федерацією рибальства, при сприянні
фірм «Адамант» і «МіГ».
Рибалки стали підходити на 6.45 до станції метро «Видубичі».
Щоб потрапити туди в такий час, мені довелося підскочити від дзвінка будильника
о п’ятій ранку. І, вийшовши на балкон (щоб оговтатися!) — з удаваним захопленням
зустріти світанок. Подібна зустріч у мене, здається, була останнього разу
після випускного шкільного балу. Але для рибалок — це звичне!
Вже у вагоні метро вражала їх кількість. Навпроти мене
в штурмівках і вудках перебувало декілька представників цієї породи. Немолодий
чоловік, який сидів поряд зі мною, в рожевій сорочці, похідній куртці,
окулярах і легковажній панамці гучно спитав рибальський колектив: «Хто
на сома?» — «Я», — бадьоро відгукнувся худий хлопець із поставою Шварценегера.
(Інші, ймовірно, спеціалізувалися на іншій здобичі.)
Шварценегер пересів до власника панамки. Вони тут же стали
темпераментно розмовляти, кидаючи терміни на зразок: «підсака», «закидуха»,
«воблер». Вживали й абсолютно інопланетне слово — «квок».
До сьомої ранку біля автобуса, що відправляється на рибальсько-спортивну
базу «Козинка» в Кончі-Заспі, від такої рибальської публіки в очах було
зелено. Штурмовий загін у штурмівках!
Дорогою з «квока» було зірвано покрив таємничості. Це пристрій
для подразнення сома. Штучка, що не дає йому спокійно жити. За своєю дією
вона схожа на неспокійного сусіда, який о другій годині ночі, повісивши
на стінку гумовий килимок, відпрацьовує в боксерських рукавичках удари
на ньому.
Закiнчення на 6-й стор.
