Учора в Київській патріархії відбулася прес-конференція, яку провів патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет. Були присутні не тільки численні журналісти вітчизняних за зарубіжних ЗМІ, але також знані політики та громадські діячі. Адже йшлося про надзвичайно важливу проблему сьогодення — про об’єднання та незалежність православ’я в Україні.
Як неодноразово повідомляла газета «День», в цьому році впала ще одна залізна завіса — світове православ’я, зрештою, звернуло увагу на стан однієї з найбільших православних спільнот світу — української. Вселенський патріарх Варфоломій I відкрито висловив свої наміри сприяти об’єднанню українського православ’я та наданню йому канонічного статусу автокефальної, тобто незалежної, помісної церкви, рівної серед 14 інших православних церков світу. Цим шляхетним, історично виправданим намірам чинить енергійний опір Московський патріархат (МП). Та на всі невизнання його прерогатив з боку Москви патріарх Варфоломій I, посилаючись на історію, твердить, що Україна є його канонічною територією і що він має повне право надати їй незалежність.
Патріарх Філарет повідомив на прес-конференції, що запланована на кінець липня зустріч в Швейцарії, яка мала об’єднати за круглим столом переговорів усіх дійових осiб цієї історичної драми — представників Константинопольського й Московського патріархатів, представників усіх трьох українських церков та уряду України — відкладено на вимогу Московського патріархату. На думку патріарха Філарета, поясняється це тим, що на Архієрейському соборі РПЦ, який збереться в Москві наприкінці серпня, УПЦ (МП) буде надано автономію, тобто певний, далеко не повний ступінь самостійності. Таким чином МП намагається відвести більшу біду — повну втрату УПЦ, до складу якої входить понад 8 тис. парафій (До речі, на території власне Росії сьогодні існує тільки 7 тис. парафій.). Церковним політикам очевидно, що Вселенський патріарх, який офіційно висловив свою точку зору стосовно доцільності й необхідності надання українській церкві автокефалії, не визнає «московську» автономну УПЦ.
Судячи з багатьох інформаційних повідомлень, МП готує та впроваджує систему термінових заходів, аби зірвати згадані церковні процеси в Україні. Деякі єпархіальні владики, як наприклад архієпископ Одеський та Ізмаїльський Агафангел, розгорнули широку кампанію протестів, в яку намагаються втягнути всю свою паству. «Українські» православні братства випускають фантастичні маніфести, на зразок, наприклад, таких: «Мы решительно заявляем, что как один встанем на защиту Святого Православия... Мы будем биться за каждую святыню, каждый храм, каждую душу... Мы дадим достойный отпор кучке «мазепинцев»-раскольников. Русь Святая, храни веру Православную!» У Києві створено ще одну церковно- громадську структуру — «Путь православних», яка чинить неабиякий тиск на митрополита Володимира (Сабодана) аби заручитися його публічною підтримкою.
Важко прогнозувати подальший перебіг церковних подій; нелегко вірити в те, що Всеукраїнський Православний Собор збереться ще цього року. Бо дуже непросто Московському патріархату розлучитися з 8 тисячами «своїх» українських парафій, — це буде щось на зразок другої Біловезької пущі.
Продовження теми — на стор. "Суспільство"
