Днями підписано договір купівлі-продажу Лисичанського нафтопереробного заводу. Відтепер його повновладним господарем є підприємство зі стовідсотковим іноземним капіталом «ТНК-Україна», а простіше кажучи —Тюменська нафтова компанія (Росія). Головною умовою конкурсу на придбання «ЛиНОСу», в якому вийшла переможцем ТНК, було завантаження підприємства нафтою. І тепер, як повідомляє кореспондент Алла АНТИПОВА, нові хазяї збираються щорічно постачати на переробку 4 млн. тонн. Уже в серпні ТНК постачить у Лисичанськ 280 тис. тонн сировини із власних ресурсів, а, починаючи з вересня, планує довести постачання нафти до 330 тисяч тонн.
Схоже, найбільший нафтопереробний завод країни незабаром почне робити свій внесок у напружений напередодні збирання врожаю баланс українського ринку нафтопродуктів, що наповнюється сьогодні переважно з іноземних джерел.
Як сказали «Дню» на іншому українському нафтогіганті — Кременчуцькому НПЗ, що експлуатується тепер СП «Укртатнафта», сьогодні подачі нафти немає, завтра вона може поновитися, але загалом завантаження підприємства надзвичайно низьке.
Віце-президент концерну «Співдружність», що є акціонером Херсонського нафтопереробного заводу, Заур СIКОЄВ повідомив «Дню», що Херсонський НПЗ в розпал жнив також стоїть. Тому й концерн, який минулими роками забезпечував мало не весь сільськогосподарський південь України, сьогодні практично без нафтопродуктів. Немає і дизельного палива, на яке в області сьогодні великий попит. «Дизелька розходиться враз», — каже З. Сікоєв, але потреба в ній сільгоспвиробників не задовольняється.
Значні проблеми з постачанням нафти на НПЗ і в Західному регіоні. Голова правління та генеральний директор ВАТ «Галичина» Роман Матолич сказав «Дню», що до повернення Віктора Ющенка з Москви нафтова труба до підприємства була перекрита, але він сподівається, що тепер становище має змінитися (чи обговорювалися на зустрічі В. Ющенко — М. Касьянов нафтові питання, поки що не повідомлялося). Підприємство продає дизельне паливо, що є в нього, за ціною 1,28 грн. за літр, тоді як на заправках, куди його доставляють нафтотрейдери, воно коштує 1,5 грн. за 1 літр.
Тим часом ця різниця має для сільгоспвиробника істотне значення. Як розповів «Дню» керівник бізнес-центру «Господар» Іван САМАГАЛЬСЬКИЙ , нафтопродукти в основному є на ринку, але купити їх фермерам найчастіше немає за що. Потрібні короткотермінові кредити під вирощену продукцію, але одержати їх, за його словами, майже неможливо. А всі інші кошти, що були у фермерів, вони вклали у вирощування врожаю. Тепер, під час збирання перед ними постали великі проблеми. Ціни в основному на прийнятному рівні, але там, де не запаслися паливом, як правило, починається спекуляція. Значного поширення набули сьогодні товарні кредити паливом під майбутній урожай. Це явище І. Самагальський розцінює загалом як позитивне, якби, звичайно, при цьому використовувалися справедливіші коефіцієнти. А так подекуди за тонну дизельки, за його словами, доводиться віддавати по 6 тонн ячменю. Що залишиться фермерові за працю? За що йому наступного року купувати техніку, запчастини, пальне, добрива, засоби захисту рослин тощо?
Словом, оптимістичні запевнення Мінагрополітики в тому, що цього року урожай, незважаючи на природні катаклізми, які спіткали Україну, буде на рівні минулого року, м’яко кажучи, підлягають сумніву. Ставка на завезення імпортних нафтопродуктів, так само як і широко пропаговані, але явно недостатні зусилля уряду для налагодження кредитування сільгоспвиробників, поставили в скрутне становище українських селян, які вперше за багато років працювали практично без державної підтримки. А нині місцеві органи, за різними даними, перешкоджають вільному переміщенню зерна на ринку. Це обіцяє урожаю нові втрати. У результаті країна, звісно, без хліба не залишиться, але якою буде після осені і, головне, майбутньою весною його ціна, сьогодні не береться передбачити ніхто.
