11 липня
Спекотний літній день. Я саме передала передачу в село і вирішила підійти до кіоску з морозивом. Повітря наповнене пахощами літніх квітів. Двоє хлопчаків теж підійшли до кіоску. Пошарпані штанці, засмаглі й замурзані, але сяючі усмішкою дитячі обличчя. В руках —букети.
— Тьотю, купіть квіти, — сказав один з «бешкетників», спочатку звертаючись до продавщиці морозива, потім до мене.
— Скільки коштує? — поцікавилась та.
— Так, щоб на морозиво вистачило.
Ми з продавщицею переглянулися, склались на потрібну суму, на морозиво для кожного.
— Ти ж теж хочеш морозива? — поцікавилась продавщиця в другого хлопчини.
— Ні-ні, — відповів той. — Мені потрібні гроші, мамі віддам.
Його товариш здивовано поглянув на друга. Що ж, нехай буде так. Кожен з дітей отримав те, що хотів. А ми отримали запашні букети. Взявшись за руки, хлопчаки, веселі й задоволені, побігли додому, вони чесно заробили свої гроші. В їхніх дитячих очах світилася радість.
