Володимир ПРИТУЛА, керівник Кримського центру політичних
досліджень і журналістів, (Сімферополь): — У мене з’явилася можливість
побувати за кордоном і подивитися, як у світі люди взагалі відпочивають.
Я зрозумів, що означає «совковий» відпочинок і, що таке цивілізований відпочинок.
Однак тип відпочинку залежить і від соціально-економічної ситуації в країні.
І оскільки можливості в людей ще залишаються скромними, середній українець,
я думаю, все ще вважає, що верх всіх бажань — це відпустка, Крим, пляж
весь день, краще — дикуном... А багато кому й це недоступно, їх відпочинок
— село, дача, город, родичі. Хоч як кримчанин, не можу не відзначити цікаву
тенденцію — торік, як ніколи, переважна більшість курортників були мешканцями
України. З матеріальної точки зору я можу дозволити той відпочинок, про
який мрію, однак з погляду зайнятості і свідомості необхідності працювати
й завершити якісь справи — ні. Максимум на четвертий-п’ятий день тягне
до комп’ютера, до роботи, до полишених справ. Місяць я без роботи не витримаю.
Ймовірно, своя коротка відпустка — днів 4 або 5 — проведу де-небудь у потаємних
закутках Криму, забутих людьми. А хотілося б? Хотілося б, поїхати в круїз,
подивитися щось нове, побачити, як змінюється життя, — до Львова хотілося
б, до Москви хотілося б, подивитися, порівняти, або Середземним морем поплавати...
Євгенія ТКАЧЕНКО, генеральний директор «Магнолії-ТБ»:
— Мої уявлення про відпочинок загалом не змінились — для
мене це, перш за все, зміна місця перебування і знайомство з новими людьми.
Це обов’язково активний відпочинок із поїздками, з екскурсіями, зав’язуванням
нових контактів. І не так принципово, де відпочивати, щвидше — з ким відпочивати.
Такий «ідеальний» відпочинок я цілком можу дозволити собі матеріально,
але, на жаль, не можу надовго залишити свою роботу, принаймні цим літом.
Тому відпочивати намагаюся на уїк-ендах, хоча б раз на місяць виїхати з
родиною та друзями на дачу, поплавати, засмагнути, трохи зайнятися спортом.
Вікторія ПОСМІТНА, майстер спорту міжнародного класу,
шестиразова чемпіонка України з пауерліфтингу, призер чемпіонатів світу
і Європи:
— Уявлення про відпочинок не можуть не змінитися, адже
зараз з’явилось багато привабливих можливостей відпочинку в будь-якій країні
світу. Та з іншого боку, все важче заробити гроші хоча б на відпочинок
«дикуном» у Криму. Тому цього літа я продовжуватиму мріяти принаймні про
Болгарію, а відпочиватиму в Феодосії на двотижневих зборах збірної України
з пауерліфтингу, разом з тим і готуватись до осіннього чемпіонату Європи.
Для мене, як для штатної спортсменки збірної, перебування там буде безкоштовним,
сподіваюсь, що матиму фінансову можливість взяти з собою своїх синів.
Микола БАЛЕМА, народний артист України, художній керівник
та головний диригент державного ансамблю «Козаки Поділля» Хмельницької
обласної філармонії:
— Майже щороку мені трапляється їздити колективом на фольклорні
фестивалі, які проводяться в усій Європі. Там я й побачив, які люди відпочивають.
І зрозумів, що в нашій країні, по суті, не відпочивав і дня... Мабуть,
насправді відпочити цього року не зможу. Хіба що на присадибній ділянці.
Який відпочинок при місячній ставці 150 гривень? На хліб заробляти потрібно.
— Ось у серпні держава відправляє ансамбль у відпустку
за свій рахунок на місяць. Може, знову вдасться вирватися на фестиваль
до Франції, Німеччини чи Іспанії. Аби якусь копійку заробити і відпочити
заодно. А взагалі, я б від Криму чи Карпат не відмовився.
Віталій ТУРСЬКИЙ, директор Черкаського міського зоопарку:
— Мої уявлення про відпустки «законсервувалися» на рівні
початку 90-х. Не мав особливої нагоди для міркувань на подібні теми, тому
що 10 років у відпустку не ходжу. Причина банальна: платня працівників
нашого зоопарку становить у середньому 60 гривень. Якщо люди, які «гребуть»
такі гроші, залишаться без директора, то вони або через тиждень розбіжаться,
або, поки я відпочиватиму, м’ясний раціон хижаків буде урізаний до мінімуму.
Директорська ж платня становить 120 гривень — ну і за таку суму я повинен
на роботі днювати й ночувати. Але нинішнього літа у відпустку таки піду.
Курортних затрат не передбачаю — відпустка скоріш вимушена, ніж бажана:
буду десь прилаштовувати до науки сина-випускника. Проте, що б я там не
планував, а голова болить за звірів і птахів. Адже кошторис зоопарку на
2000 рік (складений за цінами 1998 року, коли м’ясо коштувало 3 гривні
за кілограм) міська скарбниця виконала лише на третину. Літо ще якось протримаємось,
а чим годувати мешканців зоопарку восени й узимку — не уявляю. Ні, не відпускає
мене робота...
В’ячеслав КРЕДИСОВ, голова правління Всеукраїнського
об’єднання підприємців «Нова формація»:
— Або роки своє беруть, або проблеми своє беруть, але чим
далі, тим більше для мене відпочинок полягає в зміні видів діяльності —
наприклад, зараз доводиться поєднувати, з одного боку, бізнес і управління
ним з громадською діяльністю саме в руслі розвитку українського цивілізованого
підприємництва. Все менше і менше часу залишається на відпочинок в класичному
розумінні, коли ти взагалі нічого не робиш, можеш поїхати відпочити, відключитися
від всіх справ. Традиційно сам для себе не бачу можливості відпочивати,
скажімо, довше за тиждень.
Обмеження продиктовані не матеріальними міркуваннями, а
браком часу — коли в тебе є велика кількість важливих справ, яких ти не
зробив і ніхто, крім тебе, не може це зробити. Раніше колись, будучи студентом,
два місяці влітку ти міг відпочивати. Зараз це здається фантастикою.
Дуже хотів би провести відпустку на території України,
однак, на мій погляд, співвідношення якості послуг і їх вартості, поступаються
подібному співвідношенню наших європейських сусідів, тому я ще остаточно
не вирішив. Якщо відчую, що в Україні, на півдні, в Криму, умови вже відповідають
європейським, і ціни менші, як і повинно бути, принаймні, за рахунок перельотів,
то чому б і ні? Хоча, з іншого боку, я дуже люблю мандрувати, тому, як
правило, відпочинок для мене асоціюється з поїздками. Мабуть, цього року,
очевидно, спробую куди-небудь полетіти, в якусь із теплих країн, тому що
влітку треба відпочивати під сонцем, а взимку — на гірськолижних курортах.
Олена ПАНЧЕНКО, художник-дизайнер, 26 років, (Харків):
— Уявлення про відпустку за останні роки сильно змінилося.
Раніше це був обов’язковий відпочинок, зараз — розкіш, часто недозволена.
Цього року навряд чи зможу її собі дозволити — з фінансових міркувань,
так і робота не дозволяє, що, проте, також фінансові міркування. Якби у
мене була можливість відпочити, я можу розраховувати тільки на свою платню,
а для двотижневого відпочинку сім’єю необхідно хоч би 200 доларів. Якщо
буде відпустка, скоріше за все, проведу її вдома, упорядковуючи помешкання.
Може, з’їздимо до родичів у сусідню область. А хотілося б хоч два тижні
позагоряти в Криму. Щоправда, погода така, що дефіцит коштів негативно
не впливає...
Літо у нашому розумінні неминуче асоціюється з відпочинком.
Літній відпочинок бачиться нам заслуженою компенсацією.
Ще якихось десять років тому задовго до початку сезону
відпусток ми масово оббивали пороги профкомів, плекаючи надію відпочити
«як білі люди». Самі слова «Гагри» і «Алушта», «Євпаторія» і «Сочі» для
блідолицих мешканців середньої смуги звучали паролем, що відкривав доступ
до загадкової літньої країни.
Сьогодні паролем стали інші слова — «Багами» чи «Кіпр»,
«Італія» чи «Греція», врешті-решт, «Сонячний берег» чи «озеро Балатон».
Двері в літо вже не прочинені, а розчинені, а за ними — весь світ. Однак,
як свідчить наше опитування, до цього раю нас знову щось не пускає. Комусь
бракує грошей, комусь — часу.
Судячи з усього, і цьому літу випаде стати для багатьох
«літом нездійсненних надій». Ми не проведемо його, а — проводимо. Щоб холодними
зимовими вечорами знову мріяти про ідеальне, далеке і недосяжне літо.
— Чи змінилось ваше уявлення про відпочинок за останні
роки? Чи можете ви дозволити собі відпочити цього літа, і як би ви мріяли
відпочити?
