Варшавська конференція міністрів закордонних справ та представників дипломатії з 108 країн світу «До спільноти демократії» закінчилася, як вважають одні, надзвичайно успішно. Або скандалом, як вважають інші. Справа в тому, що, по-перше, міністр закордонних справ Франції Юбер Ведрін відмовився підписувати заключну декларацію форуму. Французька делегація зауважила, що Захід почав перетворювати демократію на релігію з тим, щоб за допомогою санкцій повертати в неї все нових і нових членів. Наприклад, Кубу та Ірак. І що Франція виступає проти «інституоналізації» варшавського форуму. Неофіційно ж говорилося, що Франція, не бажаючи викликати великого міжнародного скандалу, все ж продемонструвала тим самим свою «особливу думку» з приводу фактичного керування США не лише ходом цієї конференції, але й загальними світовими процесами. По-друге, в конференції міністрів не взяв участь керівник МЗС Росії. На що МЗС Польщі зреагував дуже просто: «так повелися досить багато країн, далеких від Європи». Борис Тарасюк, до речі, і на конференції був, і декларацію підписав.
Власне, вже саме те, що на конференцію зібралося 55 міністрів з різних країн світу, свідчило б про успіх самої ідеї — глобалізації демократії. Можливо, сама ця ідея була краще викладена у виступах на паралельному форумі у Варшаві — першому неурядовому «Всесвітньому форумі демократії», організованому «Фрідом Хаус» за сприяння Джорджа Сороса. Набір виступаючих — Сорос, Френсіс Фукуяма, Мадлен Олбрайт, Кофі Аннан, прем’єр-міністр Польщі Єжи Бузек... Ідеї, суть яких, зокрема, у виступі Сороса — що капіталізм та демократія не обов’язково йдуть рука об руку, що капіталізм став ворогом сам собі, що в країнах колишнього Радянського Союзу процвітає грабіжницький капіталізм, що міжнародна допомога більше відповідає інтересам донорів, ніж отримувачів. Міністри ніяк поки що не зреагували на пропозиції Сороса, Фукуями, колишнього прем’єр-міністра Франції Мішеля Рокара створити світовий уряд і світовий центральний банк — хоча, на думку Сороса, все висловлене не є утопією. За словами Олбрайт, конференція зібралася у Варшаві не для того, щоб створювати ще одну організацію зі своєю штаб-квартирою.
Не є, очевидно, утопією й постулат Адама Міхніка, героя «Солідарності», головного редактора «Газети виборчої» — «амністія, але не амнезія».
Втім, очевидністю залишається одне: крім того, що Варшава досі ще не бачила такого масштабного зібрання політиків та мислителів, інші результати від висловлення нових ідей проявляться ще не скоро. І чи будуть вони саме такими, якими зараз би їх хотіли бачити передусім Сполучені Штати — далеко не очевидно БЛІЦ-ІНТЕРВ’Ю