17 червня
Один чоловік украв вола, а другий такого ж вола купив. З’їли вони обидва по волу, і той, що купив, розтовстів, а той, що вкрав, як був, так і залишився худим. Бо ївши, все потерпав, чи не виявиться його злодійство.
Ця старовинна народна казка, почута ще в дитинстві, пригадується мені щоразу, коли їду в своє рідне село. Там при дорозі пусткою стоїть добротний дім. Донедавна жила в ньому дуже жадібна, просто-таки захланна родина. Чоловік все життя ночами тягнув додому з колгоспних полів усе, що тільки можна було вкрасти, а жінка не давала йому навіть напитися молока, не те що з’їсти сметани — все обертала в гроші. Одними з перших в селі вони купили машину. Невдовзі син у ній потрапив під ураган. Шалений вітер скинув авто з дороги, розбив ущент. Син загинув. Хазяїн однієї ночі нагло вмер біля своїх воріт прямо на лантусі буряків, украдених з колгоспного поля. Зовсім недавно спіткала лиха доля й жінку. Двоє молодих сільських дегенератів, знаючи, що бабуся вдома одна, вибили двері й зажадали в неї грошей. Господиня не дала їм ні копійки (ще б пак!) — і вони вбили її за допомогою серпа.
І ось цей будинок стоїть порожній. А я, йдучи повз нього, щоразу згадую мудру старовинну народну казку про двох чоловіків, котрі з’їли по волу.
Цікаво, нашим нинішнім «новим» розповідали в дитинстві казки?
