Останнім часом неодноразово доводилося чути, що часи культурного подвижництва проминули і новітні культуртрегери уже і меркантильніші, і розважливіші, та й мистецтво розглядають як прибутковий бізнес чи повсякденну роботу, — замість бравурного ентузіазму прийшло нормальне існування у структурованому просторі. Як свідчить практика, у цих словах багато прагнення видати бажане за дійсне, а насправді ми й далі живемо у суспільстві, де завжди є місце подвигу. Після перерви, умовно кажучи, у півроку, що проминув з дня виходу попереднього «KINO-КОЛА», поява нового номера журналу із більш ніж влучним слоганом на обкладинці «Творення є акт волі» так і сприймається, як вольовий акт його редакторів. Проте затримка, що сталася (причини банальні — фінансування), дозволила підготувати бездоганне за редакторським вирішенням видання. Вдало вибрана основна тема номеру — феномен історичного кіно — дає змогу розглянути основні події українського кінематографа (так звані новини зі знімальних майданчиків, де історичний жанр панує безроздільно), так і світові досягнення у історичного фільму, починаючи від прем’єри в Києві на кінофестивалі «Молодість» «Вогнем і мечем» Єжи Гофмана (тут справді відчуваєш жаль за тим, що номер затримався — актуальність теми все-таки відійшла) і світової прем’єри «Пана Тадеуша» Анджея Вайди, а також згадати й «історичні» моменти історичного кінематографа (журнал друкує дискусію навколо «Арсенала» Олександра Довженка (1929-1999 роки)).
До речі, вимушена перерва дала змогу «KINO-КОЛУ» поміркувати і над сенсом власного буття, результатом чого стала підкоригована концепція журналу, який відтепер присвячено не тільки кіно, а екранним мистецтвам взагалі — кіно, телебаченню, відео, комп’ютерним технологіям. Як запевнив кореспондента «Дня» головний редактор журналу кінознавець Володимир Войтенко, наступне число «KINO-КОЛА» (літнє) уже підготоване до друку й повинно з’явитися вчасно, а присвячене воно буде темі «Кіно і телебачення».
