Головне — треба робити зусилля. Можуть вони бути точними
або неточними, передусім, треба піти від депресії та світогляду пофігістів,
коли втрачається прагнення щось утримувати. Адже всі знають, що треба робити.
А зусиль для цього докладається дуже мало. Що стосується журналістики,
то можна дуже багато займатися моралізаторством, але в інших країнах різні
свободи, з-поміж них і свобода слова, приходили також дуже непросто. Ніде
жодні власті не люблять, коли їх контролюють і піддають громадському перегляду.
Тому ті, котрі йдуть у журналісти, мають знати, що вони вибирають таку
професію. А якщо вони не хочуть, то краще їх було б готувати до якогось
іншого заняття. Це в кінцевому результаті вигідно — жити в такому суспільстві,
де існує незалежна преса. А для тих, кому слово «вигідно» нічого особливого
не обіцяє, можна сказати, що цікаво, або не нудно. Є один з авторитетів
— це завжди молода і завжди цікава людина Микола Амосов, який казав, що
все може у світі набриднути, окрім інформації. Проте в тому справжньому
сенсі, який він у це вкладає. І який, на жаль, у нас втрачений як вид,
тому що, знову-таки інший афоризм, інформація — це те, що хтось хоче приховати,
решта — реклама. От коли в нас «реклама», піар, з інформацією поміняються
місцями, тоді й буде справжня цікава журналістика. Звичайно ж, для цього
потрібна величезна просвітницька та організаторська робота. У принципі,
треба просто дуже цього хотіти. Все ще.
