6 червня
«Їду я в справах на власному авто, а те візьми, та й зупинись серед дороги, — iнтригуюче почав свою розповiдь мiй колега. — Треба було спробувати проштовхнути його ближче до тротуару, щоб не заважати рухові машин. Я взявся до роботи. На мій подив поряд зупинилась машина. Номери дипломатичні. «Невже допомагати буде?» — думаю. Виявилося, справді. Помічник був вдягнений аж ніяк не по-робочому: костюм на ньому елегантний, добротний, а на додаток виявилося, що володіє він лише англійською. Але з яким ентузіазмом він узявся штовхати машину сторонній людині! Чим не яскравий приклад інтернаціональної дружби? Ось машина вже біля тротуару, але, помічник не поспішав іти. Як це можна ремонтувати машину самому. Треба викликати техдопомогу. Він дістав свій сотовий телефон. Ні-ні, дякую, пане, це вам не в Америці, ми вже по-простому, у нас звичайний водій лагодить все сам. За кілька хвилин ремонт було закінчено. Подякувавши своєму несподіваному помічникові, я поїхав далі. «Дивак, — подумалось мені, — тут свої співвітчизники не завжди зупиняться». Але, що не кажіть, приємно, що справжня чуйність, бажання допомогти, просто виручити людину не мають кордонів, національностей, і не залежать від посади, яку ти займаєш. Сумно, що такі історії все частіше викликають у нас здивування, хоча й приємне.
