Спочатку офіційне повідомлення: кримського міністра АПК відпущено з-під арешту під підписку про невиїзд, повідомляє Інтерфакс-Україна. Про це в четвер на брифінгу повідомив Генеральний прокурор України Михайло Потебенько. М.Потебенько вказав, що справи вивчено в Генпрокуратурі. «Було достатньо підстав для порушення кримiнальної справи стосовно М.Орловського», — запевнив він. З його слів, виявлено також порушення, допущені Л.Денисовою, але Генпрокуратура дійшла висновку, що підстав для порушення кримiнальної справи та її затримання не було, у зв’язку з чим було винесено постанову про закриття цієї справи. Для об’єктивності розслідування справи стосовно М.Орловського прийнято рішення про передання її в Запорізьку обласну прокуратуру. Відповідаючи на запитання журналістів, генпрокурор сказав, що політичних замовлень для порушення кримiнальної справи не було. Як повідомлялося раніше, 10 травня було затримано міністрів фінансів і АПК Криму Л.Денисову і М.Орловського. Того самого дня Л.Денисову відпущено, якраз тоді вона перебувала в лікарні. У п’ятницю М.Орловському пред’явлено звинувачення у зловживанні службовим становищем і нецільовому використанні бюджетних коштів. Щодо міністра АПК було вибрано міру покарання у вигляді утримання під вартою.
У зв’язку з цим повідомленням «Дню» вдалося дізнатися, що Микола Орловський вчора вже був на ранковій нараді у в.о. заступника голови Ради міністрів Криму Василя Кисельова і що колеги зустріли його палкими вітаннями.
Микола Геннадійович, який після обіду вже працював у своєму кабінеті, подякував журналістам за забезпечення гласності в його справі і сказав, що він згоден з точкою зору його адвоката: справу порушено, як то кажуть, на рівному місці. «Я вважаю, — заявив Микола Орловський, — що прийде час, і істинні «герої» цієї ганебної справи будуть названi». Як указав журналістам адвокат Миколи Орловського Микола Куциков, Генеральна прокуратура, на його думку, правильно зробила, що передала справу в Запоріжжя, це допоможе встановити достеменну істину в справі. Однак, продовжив він, справа Орловського настільки прозора, що вона не має судової перспективи, і передання її в іншу область — це просто спроба органів прокуратури «зберегти обличчя» і не заплямувати «честi мундира».
А вчора кореспонденту «Дня» вдалося зв’язатися і з Людмилою Денисовою, яка ще перебуває на лікуванні:
— Як ви почуваєтеся?
— Дякую, вже краще. Я хотіла б висловити подяку насамперед газеті «День», а також усім журналістам, хто написав і передав по радіо і телебаченню повідомлення про те становище, в яке я потрапила. Ви розумієте, у мене просто змінилося ставлення до життя після цього. У цій ситуації я вже починала думати, що все в житті вимірюється кількістю грошей у «мішку», який намагається бути господарем цього життя, а виявилося, що це абсолютно по- іншому. Виявилося, що в нас є ще люди, здатні захистити людей-професіоналів, що чесно роблять свою справу, що просто сумлінно виконують свої обов’язки. Мені цей факт дуже багато що показав у житті, я просто побачила його з іншого боку. Я дуже вдячна всім людям, які взяли таку участь у моїй долі. І я б хотіла, щоб ви про це написали, — передайте мою подяку всім журналістам…
— Дякую, Людмило Леонтіївно. Ми, як і ви, просто професійно робили свою справу. Бажаємо вам швидкого видужання і виходу на роботу…
За коментарем ми звернулися в Кримську прокуратуру, але там, як і раніше, нікого… не було на місці. Маємо надію, що згодом редакція зможе дізнатися і точку зору її працівників.
Разом з тим правомірно буде поставити питання: така гучна і така одіозна справа, коли, як тепер з’ясовується, проти міністрів порушували кримiнальнi справи і їх було нізащо кинуто за грати, що спричинило важкі наслідки аж до проблем зі здоров’ям, не може пройти безкарно. Уже, видно, настав час, коли і прокурори, і судді, і працівники всіх інших правоохоронних органів мають відповідати за порушення законів, як і всі інші громадяни. Тому Генеральна прокуратура, сказавши «а», не може не сказати «б», тобто повідомити громадськість країни: а кого і як покарано за неправомірні дії щодо громадян України, за вчинену щодо них моральну шкоду і порушення їхнього здоров’я?
З іншого боку, ця справа отримала розголос тільки тому, що такі неправомірні дії вчинено стосовно відомих людей, які займають видне суспільне становище. Не виняток — і багато коментаторів упевнені в цьому — щось аналогічне правоохоронні органи неодноразово вчиняли і, ймовірно, зараз чинять стосовно пересічних громадян. Чому таке відбувається? Хто відповідатиме за це? Коли в нас встановиться належний рівень правової і юридичної культури?
Крім того, непереконливим виглядає твердження Михайла Потебенька про те, що «політичних замовлень для порушення кримiнальної справи не було». Та й просто за логікою: якщо не було замовлення, то що було? Адже з усіх обставин справи випливає, що затримання міністра було не випадковою помилкою, а ОРГАНІЗОВАНИМ І УЗГОДЖЕНИМ ПРОЦЕСОМ. Хто організував? Хто давав узгоджувальні команди? Хто і звідки дзвонив? І як усе це можна назвати, якщо не політичним замовленням?
Тож поки що відповіді на всі запитання, які виникають у зв’язку з цією справою, відсутні, і хто, як не Генеральна прокуратура, має їх дати? Може, Президент країни?
