Те, що в нашій країні смертність перевищує народжуваність, сьогодні ні для кого вже не секрет. І те, що Україна з кожним роком за кількістю жителів меншає на один середніх розмірів обласний центр, також уже не новина. А ось те, що кожний десятий з числа померлих загинув внаслідок нещасного випадку невиробничого характеру, відомо далеко не всім. За даними Комітету з нагляду за охороною праці, торiк від невиробничих нещасних випадків померло 69912 чоловік.
Аналіз статистичних даних показує, що левова частка невиробничих смертельних нещасних випадків відбувається через так звані соціальні причини, наявність яких є результатом сучасної соціально-економічної ситуації в країні.
Щорічно в Україні майже 15 тисяч чоловік вчинили самогубства або заподiяли собі смертельних каліцтв. Звісно, всіх причин, що привели людину до останньої межі, осмислити й передбачити неможливо. Та й розуміння передумов катастрофи не завжди дозволяє їй запобігти. Але простягнути руку допомоги людині, яка прийняла фатальне рішення, просто необхідно. Адже іноді досить просто вислухати людину, підтримати розумінням та співчуттям. Для цього й було колись створено так звані «телефони довіри», служби соціально-психологічної підтримки. Адже таку розкіш як допомога психоаналітика пересічний громадянин України дозволити собі не в змозі. Існують такі служби і в нашій країні, принаймні є вони в кожному великому місті. Ось тільки інформація про їхню діяльність вельми бідна. Та й на пошук номерів їхніх телефонів потрiбно чимало часу. Часу, якого так мало залишається у людини, яка зібралася залишити цей світ. Тому й не встигає вона зробити рятівний крок — набрати потрібний номер телефону. Адже якби ці номери частіше «миготіли» в популярних газетах і журналах, на екранах телевізорів і в радіоефірі, на корпусах громадського транспорту і в поїздах метро, на вуличних «біг бордах» замість реклами сигарет і горілки, то, може, й запав би заповітний номер до якогось елементу пам'яті? А за фатальних обставин і сплив би в потрібний момент. Скількох людей тодi можна було б втримати від непоправного кроку?
На жаль, «телефон довіри» не принесе користі людям, котрі не вміють або не бажають «культурно вживати» алкогольні напої. Торiк ненавмисне отруєння алкоголем стало причиною смерті майже 8,5 тисячi чоловік, а інші випадкові отруєння забрали життя ще 4,2 тисячi чоловік. І справа не тільки в тому, що в суспільстві не розвинена «культура пиття». Наші люди п'ють не просто багато, вони «споживають», іноді цілком свідомо, велику кількість сурогатних, «начебто» алкогольних напоїв, що насправді є, щонайбільше, підфарбованою водою, за гіршого випадку — справжньою отрутою. Адже всю цю отруту спокійно можна придбати в комерційних кіосках і на оптових ринках. Та й ціна на подібну продукцію нижча за аналогічну в магазинах. Що для громадянина, який місяцями не отримує мізерну зарплату або ніде не працює, але через це не менше бажає випити, вельми відчутно.
За цього випадку реклама, що всім давно вже набридла, може бути вельми корисною. І, передусім, реклама вітчизняних, доступніших обивателеві алкогольних напоїв, що наголошує на високих якості й рівневі захисту від підробок. Споживач має знати, що треба пити, щоб залишитися живим або не захворіти. Крім того, для пропаганди здорового способу життя загалом і запобігання алкогольного отруєння, зокрема, має велике значення соціальна антиалкогольна й антинікотинова реклама. І нехай скептики кажуть про безнадійність національного менталітету в питаннях споживання спиртного й тютюнокуріння. Вода камінь точить...
Сьогодні втрата людиною усвідомлення важливості й цінності власного життя, стала сумною прикметою часу. Торiк внаслідок транспортних пригод загинуло 6466 чоловік, від пожеж і дії вогню — 1627 чоловік, від ураження електричним струмом — 1275 чоловік. А причиною смерті 5167 чоловік стало потоплення.
Ми все менш відповідально й уважно ставимося до власної безпеки і безпеки навколишніх. Усе менше замислюємося про те, що життя в нас усього одне, і втратити його легко. Тому так багато наших співвітчизників йде з життя через безглузду випадковість. Так, лише 1999 року 2162 особи загинуло, випадково впавши, 2457 — від механічного задушення або закупорки дихальних шляхів, 50 чоловік загинуло через неправильне поводження з вогнепальною зброєю.
На особливу увагу заслуговує проблема дитячого травматизму, адже 1999 року загинуло 2320 дітей віком до 14 років. Дитячий травматизм в офіційній статистиці реєструється без визначення причин нещасного випадку. Це вельми ускладнює процес розробки і вживання профілактичних заходів. До останніх, до речі, можна віднести і запроваджений з цього навчального року шкільний курс безпеки життєдіяльності. Можливо, цей предмет змусить школярів думати про власну безпеку, берегти власне життя і здоров'я. Адже весь вищезгаданий нюанс щодо самогубств і отруєнь, у тому числі й алкоголем, сьогодні, на жаль, притаманний і для дитячого, а особливо підліткового середовища.
Суспільну свідомість у питаннях безпеки можна й треба змінювати. Це робиться в усіх цивілізованих країнах. Колись доведеться зрозуміти, що правила, котрі забезпечують особисту безпеку громадян, пишуться, передусім, для самих громадян, а не для працівників наглядових органів. І «заощаджувати» час або гроші на правилах дорожнього руху, протипожежної безпеки, поведінки на воді, поводження з небезпечними для нашого життя технікою, паливом, електроенергією собі дорожче.
