Так, «День» зіграв від оборони в матчі вітчизняного чемпіонату
по ТБ (див. «День» №№ 47, 50), і з нашої подачі була надана підтримка спортивному
коментатору Олександру Гливiнському, якого через декілька днів народний
артист і коментатор-легенда Коте Махарадзе назвав дуже талановитим. Приємно.
Так, ми віддали націлений пас на штрафний майданчик трьох
українських телеканалів, які транслювали чудові матчі футбольних європейських
ліг і національних чемпіонатів інших країн, — замість нашого забутого та
сиротливого турніру, на якому, однак, тримається весь вітчизняний футбол.
Хто б міг подумати, що наш невеликий натиск принесе бажаний
результат, і ми знову побачимо по телевізору репортаж з українських стадіонів?!
А після того, як вдалося подивитися матч «Мілана» (спасибі за це), де А.Шевченко
один забив два голи, і ще цілу колекцію зарубіжних матчів, які, на відміну
від наших, транслюються в цих країнах регулярно, — подумалося, що остаточно
настала на наших телеекранах ера світового інтерактивного та супервигідного
комерційно телефутболу. Без наших.
Проте! Бувають радісні теленесподіванки й у телефутболі.
Раптом, поза програмою та оголошеннями, минулої неділі, мов сніг на голову
(так і було), з’являється по УТ-1 картинка та коментар футбольного матчу
з Дніпропетровська: «Динамо» — «Дніпро». Але краще б я не бачив і не чув
цього репортажу. Дніпропетровський коментатор (не можу й не хочу називати
його прізвища) завзято, але насилу перекладав свої думки та спостереження
з однієї мови на іншу. Дивно оцінював ситуації на полі («рівна гра за рахунку
0:2»), плутав імена гравців і навіть не знав, які заміни футболістів проводилися.
І стежити візуально за ходом матчу було важко. Ось одна
з команд йде в атаку, треба бити — і в цей час режисер показує табло, а
також настирливо VІР-ложу, або, по-нашому, трибуну для керівництва, яке
в кадрі нервово лузгало насіння та хвилювалося не менше, ніж режисер і
коментатор матчу. Гаразд. Не вибачаючи такого дніпропетровського репортажу,
але за наявності пана Гливiнського та його колег, сподіваюся, що наступні
репортажі про матчі чемпіонату України стануть регулярними, якісними та
заздалегідь оголошеними в телепрограмах.
А вболівальників на українських стадіонах побільшало. Що
дає мені можливість наполягати на своєму футбольно-соціологічному прогнозі.
Наше звичайне життя таки ставатиме кращим із заповненням стадіонів любителями
футболу. І навпаки. Футбол поліпшується тільки від хорошого життя. І професіоналізму.
Зокрема, й телевізійного.
Фізкульт-привіт!
Юрій ІВАНОВ,
заслужений телеглядач і вболівальник
P.S. Уже після того, як матеріал був написаний,
знову з’ясувалося, що важко захищати український футбол, якщо футбольні
та телевізійні організатори самі все-таки не хочуть захищатися. Матчі 1/8
Кубка України було прибрано геть з очей на тренувальні поля та запасні
стадіони, а зустрічей нового туру національного чемпіонату знову немає
в телепрограмі...
