З того часу, як ми почали відвідувати по середах вечори відпочинку в Українському культурному центрі Харкова, ми відчули, як мало знаємо свою Батьківщину, історію свого народу, його віковічну боротьбу за волю і щастя. Особливо хочеться подякувати працівникам УКЦ за вечір «Дорогами козацької долі».
За 10—15 років навчання в радянських освітніх установах ми пізнали менше, ніж за дві години, проведені на вечорі. Дійсно, Україна — край смутку і краси, радості і печалі. Багата й чудова земля здавна приваблювала завойовників. Наше славне козацтво боронило рідну землю. Але завойовники були дуже хитрими й підступними. До чого ж уміло були знищено, обмовлено наших патріотів-гетьманів: І.Мазепу, І,Виговського, П.Дорошенка!
Злочини Петра I і Катерини II щодо України можна порівняти лише з голодомором 1933-го року. Українські козаки воювали за інтереси Москви на чужих землях, гинули на будівництві північної столиці, Ладозького каналу, при завоюванні Криму. Гетьмана П.Калнишевського Катерина за завоювання Криму навіть нагородила золотою медаллю, а потім закувала в кайдани й кинула на 25 років до ями у далекому Сибіру.
Дуже прикро за гетьмана І.Мазепу, якого знищили не лише фізично, а й прагнули стерти його ім’я в пам’яті народу. І.Мазепа готувався до війни з Московією, і коли нахабство й жорстокість російського царя перейшли всі межі, вирішив звернутися по допомогу до Карла ХII, щоб виступити в союзі проти ворога. Так кого зрадив український гетьман? Свій народ, свою Україну, яку щиро любив? Ні! Він рятував Україну від окупантів, які закріпачили вільний народ, знищували його мову, культуру.
Н.В. БУТ, М.О. ДОРОШЕНКО, В.І. СИДЕЛЬНИКОВА Харків
