(казка)
Сиділа в хаті Пика і дивилася на вулицю. Сидить, дивиться: мухи дохнуть, молоко кисне.
Ішов повз неї Кулак. Уподобав він Пику. От і каже:
— Чуєш, Пико, виходь за мене заміж.
А Пика йому:
— Пішла б я за тебе заміж, та ви ж, чоловіки, такі лукаві та зрадливі. Проміняєш ти мене на прекрасну Олену, і залишуся я сама-одненька.
Кулак і відповідає:
— Не журися, завдам я тій Олені жару, дай лишень її адресу.
Пика дуже зраділа, примусила Кулака побожитися, що він не збреше, і дала йому Оленину адресу. Пішов Кулак до Олени прекрасної, знайшов її за адресою — очам своїм віри не йме. Запитує:
— Це ти — Олена прекрасна?
Олена сміється, мовить:
— Аякже ж, я.
Плюнув Кулак і каже:
— Тьху та й годі! Ні пава, ні гава. Не хочу об тебе й рук марати.
Пішов до Пики. Побралися. Кожнісінького Божого дня товчуться. Дуже вже Пика Кулака до Олени ревнує.
