Перед останніми виборами до бундестагу, коли ще вся влада була в руках, по партії поповзли чутки і недомовки про те, що Колю пора вже поступитися місцем молодшим. Хтось приписував ті чутки Шойбле. Але сам вічний заступник не прохопився жодним словом, хоч роки й минали, а патріарх не збирався йти на давно заслужений відпочинок.
І от — поразка. Канцлером став соціал-демократ Герхард Шрьодер. Наступні вибори — через чотири роки. Так довго чекати немолодий вже Коль не в змозі. І він передав партію Шойбле.
Спадщина випала Шойбле не з легких: виборці не хотіли підтримувати збанкрутілу політику на користь великого капіталу. Безробіття далеко за 10-відсоткову позначку поставило хрест на всіх ідеологічних спробах ХДС видертися із прірви. Але Шойбле крок за кроком відвойовував одну федеральну землю за іншою. Спочатку було скинуто соціал-демократичного прем’єра в Саарланді, згодом — у Гессені. За опитуваннями в Шлезвігу-Гольштейні, колишній міністр оборони Фолькер Рюе випереджав нинішнього прем’єра — члена СДПН Хайде Сімоніс. Здавалося, ще одне зусилля, і стигле яблуко влади впаде до рук Шойбле...
Але тут стався один прикрий випадок, якому спочатку ніхто не приділив значної уваги. Принаймні, якби тоді комусь сказали, що це початок найбільшої кризи в ХДС за всю її історію, як сказав у середу Шойбле, то всі порадили б дивакові полікуватися. Так от: колишнього скарбника партії Вальтера Ляйслера Кіпа було звинувачено в несплаті податків. Всього, про що йшлося, було — мільйон марок. З них податків платити — щонайбільше півмільйона. Для підприємця і багаторічного скарбника партії Кіпа — смішна сума. Але Кіп — людина порядна, і він сказав, що мільйон, який він готівкою одержав від торгівця зброєю Карлхайнца Шрайбера, він забрав не собі, а віддав рідній партії. Тому, якщо хтось і має платити, то не він, а партійні боси.
За партійним законом усі прибутки-видатки повинні бути в звіті партії бундестагу. Подивилися — немає мільйона ні в звіті, ні на партійних рахунках.
І тоді колишній канцлер Коль сказав таку собі «просту річ»: йому інколи давали гроші готівкою і він складав їх не на офіційних рахунках партії, а на неофіційних, тобто нелегальних, а щоб подалі від гріха — були ті рахунки у Швейцарії.
Преса недовго напружувалася, щоб знайти паралелі: таким чином відмиває гроші лише мафія. Коля, який назвати грошодавців відмовився, зняли з віртуального п’єдесталу і з кожним днем опускають все нижче й нижче. А за справу розслідування взявся Шойбле, котрий заявив, що він з усією рішучістю, начистоту, докорінно... Усі спочатку недовірливо на нього дивилися (все ж таки роками найближча до Коля особа), але коли він поклявся, що ніколи про таємні рахунки не чув, а Шрайбера сном і духом не знає, йому почали потихеньку вірити і сподіватися, що авгієві стайні ХДС таки буде вичищеною.
І тут з Канади озвався сам торговець танками і іншими воєнними дрібницями Шрайбер. Він сказав, що не лише знає Шойбле, але й передавав для нього гроші — 100 тисяч. Шойбле якось одразу цей випадок пригадав, поскаржився на пам’ять і додав, що він справді одержав гроші і віддав їх скарбникові партії — на той час Бригітті Баумайстер. Пані Баумайстер теж згадала Шрайбера і сказала, що це вона одержала 100 тисяч марок і віддала їх Шойбле. 100 тисяч досі не знайшли, справою займається прокуратура. Але хто ж кому віддав гроші? Обурений жіночою підступністю, Шойбле дав свідчення під присягою: він віддав усе до копійки, тобто до пфенінга. На що пані Баумайстер теж засвідчила під присягою, що все було з точністю до навпаки. Присяга — справа серйозна. Як ми знаємо, американський Конгрес розбирався з Клінтоном не з приводу того, що і коли він робив із практиканткою, а через те, що він під присягою начебто сказав неправду. Пікантність ситуації полягає ще й у тому, що Шойбле і Баумайстер досі належать до президії партії. Але хтось один з них — брехун. Хто? Незалежно від відповіді, сама постановка питання не додавала слави ХДС.
І тут «вибух» в Гессені. Не хто інший як колишній борець з мафією і міністр внутрішніх справ Манфред Кантер зізнався — не сам, звичайно, а під тиском фактів, — що і в нього у Швейцарії та Люксембургу лежать кілька мільйонів. Порахували — виявилося, колись було 13 необлікованих партійних мільйонів, тепер стало щонайменше 17, але точно ніхто не знає. Звідки грошики — темінь. Кантер склав свої депутатські повноваження. Його наступник Роланд Кох, який став після перемоги на виборах прем’єр-міністром, залишився. Справа начебто земельна, гессенська, але вдарила вона сильно і по Шойбле — адже і ці мільйони в партійному звіті не враховані.
ХДС покаялася і написала новий звіт. Президент бундестагу Тірзе його прийняв і за законом про партії наклав санкції. ХДС має повернути державі лише за 1998 рік 41 мільйон марок. Німа сцена.
Коли цифри стали відомі, фракція ХДС засідала в ніч з вівторка на середу шість годин поспіль. Після засідання Шойбле пішов, не сказавши жодного слова. На ранок Шойбле скликав брифінг. Колеги-журналісти знають: на брифінгах не задають запитань. Промова Шойбле тривала не більше п’яти хвилин. Причини відставки — психічний тиск.
Що ж, Шойбле пішов, давши можливість тим, хто прагнув «крові», облизнутися від задоволення. Чи вирішило це проблеми ХДС?
Аж ніяк. 41 мільйон марок доведеться платити. Головний противник — СДПН — у цьому питанні не відступить ні на йоту. 41 мільйон — це штраф лише за один рік. А шлейф «чорного налу» тягнеться за партією добрий десяток років. Спостерігачі вважають, що за сотню мільйонів сума перевалить неодмінно. Окрім того, гессенські соціал-демократи вважають, що ХДС виграла земельні вибори за рахунок нелегального фінансування. Тому, майже стовідсотково, будуть призначені нові вибори. Шанси в ХДС їх виграти — мінімальні. Наступні вибори в Шлезвігу-Гольштейні теж, очевидно, треба буде записувати в пасив. Так що відставка Шойбле — лише термометр, який показує високу температуру, але не може вилікувати від хвороби. Тим, хто прийде на зміну Шойбле, треба подумати, скільки триватиме їхня кар’єра в економічно, політично та ідеологічно зруйнованій партії — колись великої партії великого Коля.
