Його автори наводять аргументи фахівців-архітекторів, згідно з якими відтворення храму на старому місці неможливе через архітектурно-історичні особливості ансамблю нинішнього скверу Перемоги. По-перше, центр міста надовго буде перетворено на будівельний майданчик, по-друге, це спричинить знищення рідкісного за красою зеленого скверу серед кам’яних будинків. Поряд із величезним будинком парламенту, пишуть автори листа, собор загубиться і буде сторіччями нести в собі містобудівну помилку. Вже сьогодні, пишуть автори листа, деякі ініціатори цієї грандіозної витівки тішать себе надіями на отримання величезних коштів за проектування та будівництво, інші вважають себе видатними архітекторами й політиками, чиї імена будуть зафіксовані на стінах собору, треті прагнуть зміцнення в Криму впливу Росії, позицій Московського патріархату, четверті планують проведення антиукраїнських заходів (зокрема прийняття присяги на вірність Росії в так званому Духовно-патріотичному центрі). Таким чином, на думку авторів звернення до уряду, відтворення храму не принесе миру та злагоди на кримську землю, а тільки загострить протиріччя між різними прошарками кримського суспільства, загострить і зробить більш вибухонебезпечною соціально-політичну обстановку. Тим більше дивно, що за відновлення храму та створення на його базі нового центру протистояння в Криму активно ратує спікер кримського парламенту Леонід Грач.
У листі також наголошується, що «десятки мільйонів гривень підуть на будівництво храму, тоді як сотні безпритульних дітей бродять містами Криму, ночують у колодязях теплотрас, на вокзалах, старцюють, порпаються в сміттєвих баках і на звалищах, шукаючи недоїдків. Нікого буде духовно відроджувати, якщо не зберегти їм життя».
