Таким чином, питання про те, яка ж гілка кримської влади зараз більш легітимна, знову спливло на поверхню. В уяві присутніх знову виникла тонка «ниточка», на якій замість Радміну вже висіла Президія парламенту на чолі з Леонідом Грачем. Хто ж ці «ниточки» переріже першим? Чиї ножиці виявляться моторнішими?
Напередодні відбулися засідання колегій всіх міністерств, вони самокритично обговорили досягнення і недоліки й визнали роботу уряду задовільною. І що характерно, ті депутати-комуністи, які є відповідальними працівниками уряду і на позачерговій сесії проголосували за «незадовільно», на колегіях у своїх міністерствах проголосували за «задовільно». «Де мораль?» — питав Сергій Куницин. І тільки міністр культури автономії комуніст Михайло Голубєв, вийшовши до трибуни, показав, де мораль, — він подав у відставку. Міністр Ради міністрів Олег Гаврін чесно зізнався, що бере відповідальність на себе за те, що до 31 січня уряд не передав звіт Верховній Раді, і сказав, що завтра ж звіт із найдокладнішим аналізом роботи минулого року буде здано в уряд — із запізненням на 10 днів. Депутати мають повну можливість заслухати на цей раз вже готовий звіт (з оцінкою самого уряду «задовільно»!) на черговій сесії 16 лютого. Виходило, що «незадовільно», поставлене Верховною Радою, уряд протиставив своє «задовільно» і арбітрам, тобто виборцям, надали можливість вирішити — чия оцінка точніше. Чи є надія на те, що на цьому тижні, коли депутати знову зберуться в Сімферополі, відбудеться дійсно ділова розмова?
Треба чесно сказати, що поки більше передумов до протилежного. Схоже, сторони «закусили вудила». Але якщо в уряду, як у сторони несправедливо скривдженої, для цього є підстави, про які ми зараз скажемо, то в депутатів, крім особистих амбіцій, аргументів, здається й немає…
Отже, про аргументи кожної зі сторін. На засіданні уряду як арбітрів суперечки було запрошено представників міських і районних адміністрацій, міські голови. Уже ж їм знизу видніше. Міський голова Ялти Олександр Марченко говорив про те, що було б ідеально, якби подібних конфліктів не було, а ті розбіжності, які, безперечно, можуть виникати, могли б обговорюватися і вирішуватися в робочому порядкові. Він визнав, що є в житті півострова загальні позитивні тенденції, які досягнуто на загальному негативному тлі складної економічної обстановки в країні, а отже — всупереч їй. Тим більше уряд заслуговував не осуду, а серйозного аналізу та принципової оцінки.
Глава адміністрації Нижньогірського району Жорж Ковальов сказав, що «критиканство ніколи не приносило користі». Він підкреслив, що саме завдяки урядові зараз степовий Нижньогірський район має газ. Міністр курортів Олександр Таряник, в недавньому минулому глава адміністрації Бахчисарайського району сказав, що «доповідь депутата Коцеруби з погляду господарника є найсправжнісінька єресь». Сергій Куницин повідомив, що сам депутат Анатолій Коцеруба, що взявся виступити зі співдоповіддю на позачерговій сесії замість голови депутатської комісії, зізнався: що мені написали — те й прочитав!
Заступник міністра економіки Тетяна Шандра на засіданні уряду схарактеризувала динаміку промислового виробництва: 1997 рік — мінус 24 відсотки, 1998 рік — приріст 2,4 відсотка, 1999 рік — зростання на 18,4 відсотка. Наростили обсяги виробництва на півострові 104 підприємства, зросло вироблення власної енергії на 20 відсотків, навіть продуктивність тваринництва зросла на 1,1 відсотка, скорочено всі види заборгованості на 42,3 відсотка, створено більше як 4 тисячі нових робочих місць, 11,9 тисячі чоловік отримали тимчасову роботу, рівень безробіття скоротився із 2,97 до 2,8 відсотка. Разом із тим, борошномельна, скляна, паливна промисловостi на півострові зменшили обсяги виробництва, не вдалося скоротити кількість непрацюючих підприємств.
Голова депутатської комісії з АПК комуніст Федір Снєгірьов тут же висунув контраргументи: виробництво м’яса скоротилося і становить 96,6 відсотка порівняно з рівнем минулого року, молока — 96,9 відсотка, вовни — 75,1 відсотка. І тут стала очевидною вся різниця підходів до справи з боку Верховної Ради і уряду. Депутат зрадів негативній тенденції і вхопився за неї, як за рятівну соломинку, навіть не подумавши, що й сам як голова профільної комісії відповідає за цей спад. Із другого боку він стався на тлі загальної кризи сільського господарства, з якої його може вивести тільки глибоке реформування власності і земельних відносин, чому самі ж комуністи і чинять опір. І «продовжують» по-старому: виконав норму на 120 відсотків — одержуй грамоту, на 90 відсотків — догана в залікову картку…
Можна уявити собі цю картину: Верховній Раді нарочні з уряду під розпис здають барвисто виданий звіт. Збираються депутати, розглядають. Звіт несуть Леонідові Грачу. Він вивчає. Є два шляхи: перший — вишукати всі недоробки і наполягати на своїй негативній оцінці; і другий — визнати як є, що за багатьма показниками цей уряд працював краще за всі попередні, але тоді за що ж топтали Сергія Куницина? Вибір Леоніда Грача — це тест на політичну зрілість та професіоналізм. Зрілі політики вміють визнавати помилки і вміють виправляти їх. Політики середньої руки, буває, йдуть до кінця. Однак і тут є два шляхи: іти до кінця примітивно напролом або ж піти на хитрість, здійснити маневр, перегрупувати сили, виждати час. А це вже тест просто на чесність. І політика тут ні до чого. Є і така точка зору, яка має, очевидно, право на життя: брудної політики не буває, буває або чиста, або ніяка, оскільки брудні справи — то не політика, принаймні не та політика, яка пишеться без лапок.
До речі, кримська криза і всі ці ходи на багатоклітковій дошці, так само як і події в Києві, — також ознака кризи парламентаризму. Однак на рівні автономії. Очевидно, що практично на всьому пострадянському просторі кращі зразки парламентаризму не приживаються. Елементарні речі — стосунки меншості і більшості не знаходять демократичного вирішення. Із другого боку, стосунки гілок влади також не складаються, що свідчить про те, що немає традицій розділення влади. І було б дивно, якби покоління діячів, виховане на принципах демократичного централізму, сприймало демократію як природний стан. Психологія людини, психологія соціальної групи — одна з найстійкіших речей у світі. Комунізм має піти також із психології людини. Тоді код демократії буде даний суспільству просто в їхніх людських відчуттях… От і вся увертюра до майбутніх баталій на політичній шахівниці, які, безсумнівно, не примусять на себе чекати.
