Що їстівного можна купити за 79 копійок? Хіба що буханець хліба. Неймовірно, але факт: саме стільки виділяється у пологовому будинку № 2 на харчування однієї породіллі на добу. Типове меню виглядає так: сніданок — перлова каша з підливою, булка і чай. Обід — овочевий суп або борщ, гречана каша з підливою і сірий хліб. На вечерю породілля отримує ячмінну кашу, порцію тушкованої моркви і знову хліб. Подібний раціон не задовольняє фізіологічних потреб дорослої людини, не кажучи вже про матір, яка вигодовує дитину.
За словами головного лікаря пологового будинку Ганни Чайки, нестача коштів стала хронічною бідою лікувальної установи. За минулий рік харчування хворих було профінансовано усього на 20,1 відсотка. Цікаво, як виглядали б при виписці породіллі, якби чоловіки та родичі не приносили їм продуктів харчування?
Проблеми найбільшого на Рівненщині пологового будинку поглиблюються ще й тим, що він приймає, крім пацієнтів із обласного центру, жінок із найскладнішою патологією зі всієї Рівненщини, особливо з районів, потерпілих від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. У багатьох пацієнток з віддалених сіл грошей вистачає тільки на те, щоб доїхати до обласного центру. А в самій лікарні медикаментів майже немає. Закладається лише набір ліків для найневідкладнішої допомоги. У 1999 році на ці потреби було виділено всього 168 тисяч гривень, що становило усього чверть від передбаченого. Та це ще не все.
— Якщо театр починається з вішалки, то у лікарів проблеми починаються з роздягальні, а точніше зі спецодягу, — говорить лікар-гінеколог Вікторія Кульчицька. — Нам доводиться самим шити і прати свої халати. Особливо великі проблеми зі спецодягом у тих, хто працює в операційній. Тут одяг необхідно міняти особливо часто. Медикаменти? Жінки, що поступають до нашого пологового будинку, як правило, мають із собою набір необхідних ліків. Та трапляється, що у породіллі його немає. Тоді лікареві доводиться буквально виявляти чудеса дипломатичного такту, щоб терміново позичити в інших пацієнток медикаменти, яких бракує. Про недостачу інструментів і техніки не хочеться навіть говорити. У пологовому будинку є тільки один апарат УЗД, який наші місцеві «кулібіни» якимось чудом підтримують у робочому стані. Не вистачає навіть елементарного: меблів, паперу і навіть звичайних кулькових ручок. Коли до нас приходить вагітна жінка, їй необхідно виписати щонайменше шість направлень на аналіз. Для цього необхідні бланки…
На думку лікарів, міські власті Рівного, у підпорядкуванні яких знаходиться пологовий будинок, роблять все можливе і навіть неможливе, щоб допомогти цій лікувальній установі. Однак їх можливості надто обмежені. Фактично не працює на повну потужність жодне велике промислове підприємство обласного центру, а отже грошей у міському бюджеті не вистачає хронічно. Головлікар розказала про випадок, коли мер Рівного Віктор Чайка сам телефонував на хлібозавод, який через борги пологового будинку відмовлявся постачати хліб, і добивався скасування цього рішення.
Однак ніякі найкращі особисті зв’язки не можуть замінити реального державного фінансування. Для нормального функціонування рівненського пологового будинку № 2 необхідно на рік щонайменше шість мільйонів гривень. Минулого ж року було виділено усього мільйон триста тисяч гривень, та й далеко не всі вони надійшли до лікарні. І все ж жінки народжували...
КОМЕНТАР
Голова парламентського підкомітету з питань законодавчого врегулювання проблем материнства, дитинства та демографічної політики Микола ГАБЕР:
— Основні причини ганебного стану медицини в Україні, зокрема в галузі охорони здоров’я матері та дитини, звичайно ж, економічного характеру. Адже тільки ефективна та стабільна економіка є гарантією достатнього фінансування. У розвинутих країнах видатки на медицину становлять, за рекомендаціями ВООЗ, не менше як 6% від ВВП. Скажімо, в Німеччині цей показник — 8%, а в США — 15%. Однак не секрет, що наявних коштів на утримання пологових будинків в Україні не просто недостатньо — вони мізерні. Минулого року в держбюджет було закладено 4% від ВВП на медицину. Нинішнього року планується залишити тільки 2,8%, що можна розцінювати як національну катастрофу. З бюджету фінансується тільки незначна частина медичних закладів (клінік та інститутів), що належать до системи МОЗ. Усе інше, в тому числі пологові будинки, утримується з місцевих бюджетів, можливості яких відрізняються залежно від регіону. У неповному обсязі виконуються вимоги Закону «Про державну допомогу сім’ям із дітьми».
