Радянський Союз упродовж довгого часу не визнавав цей фестиваль
з політичних міркувань (Західний Берлін!). Тільки в середині 70-х радянські
фільми з’являються в конкурсній програмі Берлінале. У 77-му Лариса Шепітько
здобуває головну нагороду за стрічку «Сходження». Через десять рокiв «золотого
ведмедя» повезе в Москву Гліб Панфілов за свою «Тему». У 90-му Кіра Муратова
одержить іншого «Ведмедя», срібного, за «Астенічний синдром». До речі,
одеський режисер — незмінний учасник Берлінського фестивалю. Цього року
вона присутня там також — з короткометражним фільмом «Лист до Америки»,
котрий покажуть в офіційній і дуже престижній «Панорамі»...
Великий симпатик українського кіно, відбірник Берлінале
Ганс Шлегель (саме йому ми завдячуємо тим, що наші фільми, попри всі негаразди
з вітчизняним фільмовиробництвом, майже щороку знаходять стежку на берлінський
екран), з докором сказав мені під час недавньої зустрічі: «Дивіться, югослави
під час бомбардування зробили з півдесятка повнометражних стрічок... Що
ж ви?» Довелося відповісти, що ми самі себе бомбардуємо. Хай би ще хто
спробував отак. Щоб під мирним небом мало не знищити власну кіноіндустрію.
Ну, в кожного свої прибамбаси...
Відкривається Берлінале фільмом знаменитого німецького
режисера Віма Вендерса «Американський готель». В нове тисячоліття фестиваль
стартує в новому помешканні на Потсдамер Платц, у самому центрі німецької
столиці. Берлінале Палац, судячи з усього, належить до новітніх архітектурних
споруд і буде багато в чому символізувати нові часи Німеччини. Проте, як
і завжди, фестивальні програми будуть показанi в багатьох кінотеатрах та
кінематографічних залах, і успіх у публіки гарантовано.
Журі очолює китайська актриса Гонг Лі — тим самим дирекція
фестивалю віддає данину східним кінокультурам, котрі ось уже багато років
тут мають «зелену вулицю». Тривалий час Берлін взагалі вважався мостом
між кінематографами Сходу і Заходу, це вже потім в інших збудився інтерес
до екзотичного кіно. До речі, в рамках Берлінале працює і «Форум», ще одна
фестивальна секція, де особливо заохочується інтерес до всього незвичайного
— як у поетиці, так i в самому матеріалі (де ще, скажіть-но, ви можете
побачити африканське кіно? Тут ви його побачите точно).
Що ж буде із Східної та Центральної Європи? У конкурсній
програмі — «Російський бунт» Олександра Прошкіна, за пушкінською «Капітанською
дочкою». Тема дражлива — як для Росії, так і для Заходу, — так що буде
цікаво і подивитися фільм, і побачити, як реагують на нього. Чехи виставили
стрічку «Ханеке», історію єврейської сім’ї, що мешкає в одному з українських
прикарпатських містечок. Теж цікаво — як там нас інтерпретують? Єврейська
сім’я і в центрі угорського фільму «Клейма» — тільки вже на матеріалі життя
Угорщини. Знаменитий грузинський режисер Олександр Рехвіашвілі познайомить
зі своєю новою роботою — монтажною картиною «Земля обітована», про повернення
євреїв на землю предків. Ну, а відомий литовський режисер А. Пуйпа постане
з фільмом «Ельза», за новелою німецького письменника Еріха Віхера. Йдеться
про конфлікт інтересів двох індивідів...
Багато чого буде. Серед ретроспектив найбільші сподівання
на добірку фільмів, що розкривають тему штучної людини. Століття скінчилося,
i так цікаво подивитися, як майстрували ту людину, як намагалися видлубати
її з уявного містичного яйця. До речі, одним з авторів ретроспективи є
вже згадуваний Ганс Шлегель. Одразу по закінченні Берлінале він з’явиться
в Києві: 24-26 лютого в Будинку кіноматографістів проведе семінар під назвою
«Експресіонізм у кіно», в рамках акції, котра з великим, давно вже небаченим
успіхом проводиться нині Гете-інститутом та Спілкою кінематографістів України.
Ну що ж, здрастуй, Берлін, і до зустрічі, Києве!
