З погляду — «Чому в нас немає?..» — ми вже розглянули дуже позитивні приклади для наслідування в особі близького нам «інформаційно-паразитичного» Віктора Шендеровича та заокеанського короля інтерв'ю Ларрі Кінга.
Сьогодні ми хочемо висловити своє здивування і заздрість щодо цілої «Культури».
Мені, не пересічному, а заслуженому телеглядачеві дуже обридло лаятися і лютувати біля «ящика». Тим більше — дивитися, як у «ящику» гризуться і лестять, співають, пританцьовуючи, і, пританцьовуючи, попсують та співають, револьверно ба- ба-хаються і натурально «трахаються». Абсолютно безкультурно.
Коли я чую слово «культура», я зовсім не хапаюся за телепістолет, а шукаю — де вона ще є, справжня культура. Я хапаюся за головний інструмент демократії — перемикач каналів — і перемикаю, шукаю.
Виявляється, в суспільстві всілякого споживання, а не тільки масового, функціонують і розвиваються спеціалізовані канали, повністю присвячені високій культурі, мистецтву. У США успішно діють канали «Діскавері» («Відкриття»), «Браво!», «Гісторі» («Історія»), в яких і культура, і наука, і серйозна музика, театр, мистецтво, авангард мистецтва, фольклор... Все те, що цікавить далеко не всіх, але часто — вибраних.
А як же прагнення наживи і реклами — основної сили телеіндустрії?! Неймовірно! На цих каналах культури — їх немає. Ні наживи, ні реклами. А є культура для спраглих. І канали процвітають. Як?
Ще поворот перемикача — вже у бік північного сусіда. Сусіди завжди себе ведуть несподівано. Та щоб таке?! Окремий, спеціальний канал «Культура» діє. Друге здивування! Реклама відсутня. Політика — також. Якщо новини — то «Новини культури». Попси, шоу-бізнесу мало! Передачі, цикли з усіх видів мистецтва, філософії, історії, науки формують щоденні програми. Діапазон — від класики до модерну. В ефірі великі імена. Багато програм ведуть відомі люди мистецтва, релігії, науки. Які рубрики! «Історичні концерти», «відеоепопея» (де ви її бачили на інших каналах?), «Хто ми?», «Шедеври світового музичного театру», «Світ авіації», «Врятуй і збережи», спектаклі i телеспектаклі на високому рівні, художня галерея з «Уроками малювання»...
Вже давно перебігли під крило «Культури» малорейтингові, але знамениті програми Ю. Башмета «Вокзал мрії» та «Очевидне-неймовірне» С.Капиці. Вони потрібні. І тут їх радо вітають. Радо вітають культуру, мистецтво, мудрість. Як на інших каналах (дуже важливих і навіть державних) — радо вітають попсу.
Єдине запитання — справедливе і навіть образливе: чому в них є? Чому в нас немає? Відомо, що після найгордішої держави, народу для історії залишаються не вожді, царедворці, партії, п'ятирічки, оборонка, більшовики-меншовики, поліція- міліція, армія головначпупсів, а переважно плоди культури, мистецтва, науки, творчості.
Далі. Чи знає верховне начальство не тільки свої грандіозні права, але й деякі обов'язки? Найважливіші — утримувати фундаментальні культуру і науку. Без цього народ дичавіє. А держава зникає.
За рахунок кого існує російська «Культура»? За рахунок держави. Держава фінансує свій державний канал «РТР» і так само — свою «Культуру».
А у нас? Шановні владні мужі, відкиньте обмови: мовляв, усе вкладається в УТ-1 — цього колективного пропагандиста і агітатора — для виборних інтересів та політичної вигоди. Не так? Тоді наслідуйте приклад держав і багатих, і бідних — і зробіть свій канал «Культура». Безкорисно. Не заради влади, а заради нашої культури.
Невелике звернення до нового міністра культури і всіма шанованого Б.Ступки
Вельмишановний Богдане Сильвестровичу! Є шанс, вхопившись за створення українського телеканалу «Культура», як за ланку, щоб хоча б зрушити з місця весь культурний ланцюг. Для широкої та ефективної культурної освіти і показу справжнього мистецтва.
Богдане Сильвестровичу, немає ніякого сумніву, що всі ваші колеги, всі до одної творчі Спілки будуть «за» і підтримають канал справою і майстерністю. Далі докладючи зусиль на те, щоб знайти гроші на ремонти, реставрації або поповнити сотнею книг бібліотеки, хіба не варто спробувати рухати віз всекультурно важливого проекту? І державні телевідомства (насамперед) і справжні спонсори (свої та міжнародні) хіба не підуть на цю велику культурну справу?
Ми що, гірші?! Найбідніші і найбезкультурніші?! Ці запитання — тільки до керівництва нашої держави. Більше ні до кого.
