Навіть тон, в якому згадується факт введення гривні, автор подає як сумнівний — «прийнято вважати». Хоча, за визнанням більшості фахівців та на думку нашого виборця, грошова реформа в Україні проведена професійно. Автор розглядає лише три функції грошей, хоча насправді їх 5. При цьому виділяє лише функцію засобу обігу, вводячи новий термін — «монетаризація економіки», очевидно, маючи на увазі кількість грошей в легальному обігу, тобто співвідношення грошової маси та ВВП.
Дані, які наводяться автором щодо рівня монетизації ВВП, зокрема СРСР у 80%, сумнівні, тому що в тій країнi з грошового обігу було вилучено більшу частину — ВВП. Стосовно розвинутих країн, цей показник є більш високим, тому що там розвинутою є сфера банківських, зокрема, кредитних платіжних iнструментів.
Помиляється автор і у наведенні даних про кредиторсько- дебіторську заборгованість в економіці сучасної України, тому що насправді кредиторська заборгованість більше дебіторської внаслідок суттєвих неплатежів за спожиті енергетичні й сировинні ресурси. Феномен бартеру автор пояснює лише малим, на його думку, рівнем монетизації. Хоча очевидним є те, що бартер з'явився саме тоді, коли стало можливим привласнення виручки від контрактів з реалізації продукції, особливо експортної. Іншим фактором стимулювання бартеру стали величезні податки та постійна девальвація національної грошової одиниці.
Надзвичайно складно зрозуміти висновок автора щодо рівня монетизації нашої економіки у 1%, навіть пригадавши формулу Маркса, за якою наводилися зовсім інші, ніж кількість грошей в обігу, соціальні постулати.
Невірним є також висновок автора відносно історії введення карбованця в Україні, який нібито «ні на що не спирався». Як очевидцю тих подій мені хотілося би привернути увагу автора до істинних причин виштовхування України з зони рубля. Вони у більшості своїй мали політичний характер.
Стосовно грошової реформи 1996 року, автор дає свої негативні оцінки, безапеляційно не визнаючи введення гривні за реформу. При цьому шановний автор посилається на той факт, що не було встановлено «середньої ціни продажу одиниці її національного продукту». Що це за категорія, автор не пояснює і продовжує в тому ж стилі крити монетарну політику в нашій державі. Наступні порівняння чомусь вже зовнішньоторгового обороту та — ВВП виводяться як наслідок все тієї ж «монетарної політики». Чомусь подається динамічний ряд одного й того ж року — 1999?! Не хочеться й далі цитувати такі перли, тому що дискусія має спиратися на достовірні факти й певну логіку. Істина в тому, що монетарна політика без адекватної структурної, бюджетної, фіскальної, зовнішньоторгової тощо — дає ті результати, які так приголомшили пана Удовика та й всю Україну. Мабуть, саме зараз настав час не лише мати сучасну монетарну, але й економічну політику.
