Здатність до нетрадиційних «ходів» завжди вирізняла видатних політиків. Дуже любили грати в шахи королі та царі, Наполеон, Ленін і Черчілль. Однак різноманітністю прийомів може похвалитися небагато хто. Часто діючі політики (і Україна не виняток!) грають як пішаки або в кращому випадку тури, тобто вельми прямолінійно. Більш того, вони «грають», швидше, не в шахи, а в «підкидного дурня».
І ось, напередодні католицького Різдва, рівно за тиждень до зустрічі Нового року в просторому залі на 3-му поверсі Верховної Ради України пройшов вже традиційний, четвертий шаховий турнір «Парламентська партія-99». У цьому турнірі брали участь народні депутати ВР України ХII (7 учасників), ХIII (5) і ХIV (7) скликань.
Турнір проводився для всіх учасників одночасно за швейцарською системою (9 турів) із контролем часу — 10 хвилин для одного гравця. Жеребкування проходило за міжнародними правилами і з застосуванням комп'ютерних програм. Переможці в командному заліку по скликаннях визначалися за набраними очками п'ятьма кращими гравцями, в особистому — за можливої рівності очок — за «прогресивною системою». На турнірі «Парламентська партія-99» було введено і зовсім вже незвичайний підрахунок голосів по... фракціях і відповідний «Кубок голови ВРУ». До речі, лише на відкритті турніру був помічений заступник голови ВРУ Адам Мартинюк. Як дуже скоро з'ясувалося, до чотирьох команд-фракцій («Народний рух України», «Реформи- конгрес», КПУ, «Незалежні») вже з четвертого туру (у перших трьох він отримав «бублик») приєднався наодинці лідер Соцпартії Олександр Мороз. Екс-спікеру, втім, спізнення на турнір не завадило виступити дуже пристойно. Він поступився чорним фігурам у останньому турі тільки другому призеру — Олександру Барабашу. Партія ця вийшла вельми захоплюючою. Суперники по черзі «прогавили» по турі, але головний організатор цього незвичайного дійства, до речі, наш автор О.Барабаш (у чотирьох числах газети публікувалося його фундаментальне дослідження «Трагічний злам історії») зумів таки «дотиснути» О.Мороза. Але поїзд із переможцем вже пішов — знову, як і 1997 року, в особистому заліку був першим Віктор Мусіяка, котрий лише у 8-му турі поступився в цейтноті (впав прапорець) Артуру Білоусу. Наймолодший учасник цього турніру — А.Білоус — виявився лише на 4-му місці, хоча показав дуже змістовну гру.
У особистій першості трійка призерів виглядала так — В.Мусіяка — 7,5 очок (всі з 9 можливих), О.Барабаш — 6,5, Володимир Ільюшин — 6. В.Мусіка здобув приз, встановлений президентом Федерації шахів України Іваном Биком.
У боротьбі команд різних скликань перемогли діючі депутати XIV скликання — 25 очок. У суперництві фракцій перемогли «Реформи-Конгрес».
До речі, на змаганнях все ж було замало впізнаваних облич, деякі фракції (СДПУ(о), «Громада») просто знехтували турніром. Президент федерації шахів України Іван Бик на відкритті турніру наголосив на тому, що шахам у нашій країні приділяється багато уваги! З чим я все ж не можу погодитися. Так, цей турнір — прекрасна новація, що не має аналогів у світі. Але де ж у нас хоча б одна спеціалізована шахова газета чи журнал? На турнірі була присутня директор шахово-шашкової «Школи гросмейстерів» Ольга Беляєва. Так, за її словами, «пацієнт (дитячі шахи), швидше, мертвий». Захар Єфименко (до 14 років) із Запоріжжя і Катерина Лачко (до 10 років) зі Львова здобули першість на початку листопада на ЧС-99 в іспанському місті Оропеза- дель-Мар. Чи зможуть наші чемпіони захистити свої титули — невідомо. Чи продовжуватиме роботу «Школа гросмейстерів» після 15 березня 2000 року, коли буде завершена реорганізація Держкомітету України по фізичній культурі та спорту, — сказати складно. Поки ж наші «дорослі» гросмейстери постійно беруть участь у турнірах, на командній першості світу та Європи. У Батумі зовсім недавно збірна України посіла на Євро- 99 друге командне місце услід за традиційно сильної збірної Росії.
Головними організаторами цього дійства були Асоціація народних депутатів України, ВАТ «Концерн «Стирол» і АППБ «Аваль», які надали свої ексклюзивні призи. Як завжди, на висоті був головний суддя змагань, суддя міжнародної категорії Леонід Боданкін. Вічний супутник усіх аналогічних заходів — фуршет — вдався на славу. Втім, досить скоро політичні уподобання стали брати гору й депутати почали «кучкуватися за інтересами».
Та все ж не хотілося закінчувати цей репортаж на мінорній ноті. Шахи, нехай і з «політичним забарвленням», ще приваблюють наші ЗМІ. У Верховній Раді було декілька телевізійних груп, представники більше десяти газет і журналів.
