У моєму житті також була невелика практика роботи гувернанткою. Коли я жила з чоловіком за кордоном, мене просила сім'я одного майора наглядати за її дворічним сином. Дитина була спокійною. Батьки, йдучи на роботу, залишали мені ключі від квартири, продукти завжди були у достатній кількості. Я наглядала за Русланом з 8 ранку до 17, а то й до 20 години вечора. Своїх дітей у мене тоді не було, і мені досить непогано жилося. За мною ніхто не стежив і не ставив «вічок» чи пристроїв для підслухування. Крім моєї сусідки по квартирі, яка товаришувала з «майоршою» і все їй передавала — скільки я гуляю з дитиною, коли укладаю спати тощо.
Загалом, працювала я і за наймом. Це важко, особливо коли «витирають» об тебе ноги. Як правило, це роблять хазяї приватних фірм, у яких грошей кури не клюють. Я ніколи не заздрила чужим грошам — набагато приємніше, коли ти їх рахуєш у своєму гаманці. Ви запитуєте — чи хочемо ми бути власниками? Так, я хочу, але у мене немає наставника. Найголовніше, якщо ти не можеш це зробити сам — не знаєш з чого почати — треба, щоб тобі допомогли направити мозкову звивину у потрібному напрямку. Так? Ось давайте і поспілкуємося на сторінках Вашої газети.
ВІД РЕДАКЦІЇ
Певна річ, давайте спілкуватися. До цього, власне, ми і закликали наших читачів, запитуючи у них, чи хочуть вони бути власниками, чи все-таки віддали б перевагу роботі за наймом? І що треба зробити кожному зокрема (і державі загалом), щоб втілити свої «робочі» мрії у життя? Сьогодні ми доповнюємо список дискусійних запитань, запитуючи у вас: з чого і як почати нове життя (отримати нову професію, змінити роботу, відкрити свою справу)? Відповіді ми чекаємо звичайною або електронною ([email protected]) поштою з поміткою «Праця».
