«День» напередодні закінчення року, що був вельми складним
і одночасно знаменним для країни, проводить опитування керівників вітчизняних
загальнонаціональних телеканалів. Головна тема опитування — як набутий
нашим ТБ досвід за час виборчої президентської кампанії, так і перспективи
ТБ у найближчому майбутньому. Сьогодні на наші запитання відповідає генеральний
продюсер телеканалу «1+1» Олександр РОДНЯНСЬКИЙ.
1. Як ви вважаєте, з яким «обличчям» вийшли наші телеканали
з виборчої кампанії? Які уроки виніс ваш канал із медіа-ситуації останнього
півріччя? Від якого свого досвіду ви збираєтеся відмовитися, а який — просувати
в життя надалі?
2. Чи можливий у майбутньому переділ ТБ-простору в Україні?
Чи можливе акціонування Національної телекомпанії?
3. Як, ви вважаєте, розвиватиметься ситуація з недообраною
й нефункціонуючою Нацрадою з питань ТБ і РМ?
4. Як відомо, Україна багато в чому повторює досвід Росії.
Зараз на російському ТБ ми спостерігаємо відкриту війну олігархічних кланів.
Чи можливий розвиток ситуації приблизно в тому ж напрямку й у нас, зрозуміло,
зі своєю специфікою?
5. Водночас у Росії є й інший досвід. Інформаційне кілерство
там «живе» поруч із присутністю опонентів у ефірі каналів. Тобто, факти
й різні точки зору там не замовчуються — інша справа, що вони з абсолютно
різною мірою адекватності коментуються. Однак це вже явно інший рівень
як професіоналізму, так і демократичності ЗМІ, ніж ми спостерігаємо в Україні.
Яким чином наше ТБ йтиме до збалансованої подачі подій і точок зору не
лише в рамках усього ТБ-простору, але й у рамках одного каналу?
6. Як відіб'ється на нашому ТБ — і, зокрема, на вашому
каналі — післявиборна фінансова криза?
7. Яка тематика, напрямок пошуку стануть для вашого каналу
визначальними в 2000 році? Чи розвиватимуться нові телетехнології — й з
якими пріоритетами?
8. Як ви вважаєте, з яким новим досвідом і якими цілями
прийдуть наші телеканали до виборів у парламент 2002 року?
9. Як ви вважаєте, чи з'явиться коли-небудь на нашому ТБ
серйозна політична аналітика? Ваше ставлення до «феномена» Доренка? Чи
можливий розвиток подібного досвіду в нас?
10. Чому, на ваш погляд, українське ТБ останнім часом відкриває
так мало нових ТБ-облич? Чи є реальний приплив молоді в наше ТБ?
11. Як ви ставитеся до ТБ-критики?
12. Як ви вважаєте, яким чином розвиватимуться взаємовідносини
ЗМІ з владою в майбутньому? Чи є підстави сподіватися на їх демократизацію?
Зокрема, чи плануються на вашому каналі проекти, в яких могли б звучати
різні точки зору на політичні, економічні, соціальні процеси в країні?
Дискусії, дебати?
______________________________
1. Думаю, що питання «обличчя» в нашій справі для багатьох
колег — питання умовне. Адже різняться системи світоглядних координат.
Для «1+1» це питання, на щастя чи на жаль, є надзвичайно суттєвим. Ми належимо
до категорії людей-професіоналів, для яких репутація, громадська думка,
довіра з боку глядачів часом важливіші за інші, не менш суттєві сторони
життя, такі, як комерційний або політичний успіх. І тому я радий, що в
дуже складних обставинах «1+1» зберіг своє обличчя.
У будь-якому випадку набутий досвід величезний, але буде
потрібен ще час, аби відповісти, наскільки він вдалий, а від чого ми повинні
відмовитися.
2. Переділ — це слово, що для мене означає насильну експропріацію.
Я в це не вірю. Вважаю, що ситуація в Україні вже настільки змінилася,
що так просто щось відібрати вже практично неможливо. Навіть сьогодні,
якщо ми маємо якісь прецеденти, то вони відбувалися цивілізовано, скажімо,
через купівлю акцій, нехай навіть за певних обставин. Нерідко засновники
каналів просто були неспроможні як бізнесмени або політично були поставлені
в складні умови. Ставши політичними гравцями, вони опинилися в ситуації
програшу.
Зараз, швидше, в нашому ТБ-просторі можливий деякий розвиток,
поява нових учасників процесу, нових засновників у вже існуючих компаній,
і, звісно, загострення конкурентної боротьби. А підвищення конкуренції
— це процес позитивний.
Щодо акціонування Національної телекомпанії, то, думаю,
це питання державного рішення, наявності концепції розвитку національного
телебачення. Створення такої концепції має передувати будь-якому принциповому
кроку.
3. Мені важко коментувати ситуацію з Нацрадою. Не переконаний,
що та частина, котра була вибрана парламентом, була вибрана в суворій відповідності
до закону, до регламенту. Думаю, що справа до Нацради дійде в найближчі
місяць-півтора. Всі усвідомлюють, що без існування Нацради неможливо здійснювати
правовий контроль у ефірі.
4. Не думаю. У нас дещо інший менталітет. За всього напруження
політичних пристрастей у нас справа не дійшла до градуса російської інформаційної
війни. У нас «олігархи» не є настільки самостійними політичними постатями,
як у Росії. Наші олігархи набагато слабші, ніж російські, й набагато менше
можуть впливати на політичні процеси, на розвиток медіа.
5. Якщо ми говоримо про конкуренцію, що загострюється,
то для того, щоб привернути до себе увагу глядача, всі без винятку канали
змушені будуть давати інформаційну картину дня більш повноцінно, гостро
й драматично. Навіть якщо тенденційно, все одно — драматично, тобто з різних
боків. Не будемо називати цю тенденційність кілерством, швидше тележурналістикою
із абсолютно визначеною, явно висловленою позицією. Причому завжди є можливість
цю позицію відстоювати професійно й ефективно.
6. Ми спостерігаємо не кризу, а післявиборний фінансовий
підйом. Принаймні, в телебаченні, в рекламному ринку ситуація стабілізувалася,
й люди, які були зацікавлені в стабільності в Україні, поступово повертаються
зі своїми інвестиціями. З точки зору реклами, грудень ми вже маємо більш
здоровий, ніж попередні місяці.
7. У нас концепція каналу — діалогова, й ми розвиватимемося
в цьому напрямку. Думаю, що в лютому ми покажемо наш перший серіал — «День
народження Буржуя» — й далі всерйоз займемося виробництвом драматичних
серіалів. Виробництво серіалів та фільмів — це, я сподіваюсь, одне з наших
сильних місць. А отже, і пріоритет розвитку. Щодо суто технічних телетехнологій,
то ми ніколи не робили ставку на «залізо», для нас завжди важливіші були
люди та ідеї. Поки на даному етапі ми зробили деякий технологічний стрибок,
а коли нам треба буде — зробимо ще.
8. —
9. Це дуже умовний критерій, що таке «серйозна політична
аналітика». Для одних це, скажімо, були тижневики СТБ «Вікна», а для інших
вони були неприйнятні. Для них «7 днів» Ігоря Сторожука цікавіші. Є прихильники
Вадима Долганова, й я з повагою ставлюся до їхньої думки. Є уявлення газети
«День» про серйозну аналітику, орієнтовані на нешироке коло освічених людей.
А телебачення не може собі дозволити орієнтуватися на вузьку аудиторію.
Говорити про серйозний аналіз у розумінні інтелектуальних друкованих видань
на ТБ у таких умовах важко. Тому ми і розвиваємо «Епіцентр» — мені здається,
такий формат програми забезпечує стереоскопічність, об'ємність інформаційної
картини — а отже, і аналітичність. При цьому такої, яка в гострій дискусійній
формі залучає глядача.
Стосовно Доренка. Я звик ставитися з повагою до тих випадків
глядацького успіху, котрі отримано не фіктивним способом, не роздуто пресою,
а створено природньо. Шанобливо ставлюся й до Доренка, як до автора вдалого
розважального шоу. Не політичного, а саме розважального. Це театр одного
актора, який часом із виглядом пророка викладає вуличну лайку. Якщо ми
неспроможні відрізнити вуличну лайку в устах талановитого шоумена від серйозної
аналітики — то гріш ціна нам як глядачам і виборцям. Розвиток такого досвіду
в нас пов'язаний із наявністю або відсутністю такого рівня обдарування.
Таких у нас поки що немає. Пропагандистське телебачення є й буде. Але якщо
воно не талановите — значить, не ефективне. Доренко — талановитий, тому
ефективний.
10. Молодих облич на українському ТБ мало, бо мало в них
свіжих ідей. Розчарований нашою молоддю. Практично немає молодих людей,
які приходять зі своїми ідеями, — нехай шаленими, безглуздими, але з енергетикою,
з сяючими очима. Якби вони постукалися до нас у двері, повірте, ми б їм
відкрили.
11. До телекритики ставлюся як до неминучого зла, набагато
спокійніше, ніж більшість колег. Я з нею співісную мирно, не сперечаюся,
й приймаю, якщо вона серйозна. Це неминуча річ і необхідна.
12. Думаю, що шляху назад немає в будь-якому випадку. Наявність
приватних ЗМІ, причому в усьому спектрі, часом жорстко позиціонованих,
гарантує демократичний розвиток ЗМІ в майбутньому. Взаємовідносини з владою
завжди були, є й будуть складними, оскільки ситуація в країні непроста.
Й громадська думка має сьогодні величезне значення для влади, й вплив на
громадську думку здійснюватиметься через ЗМІ. Але демократичні процеси
йдуть. Я переконаний, що за два-три роки відносини ЗМІ з владою ще зміняться
на краще.
Природно, на каналі розвиватимуться колишні проекти, з'являтимуться
нові, й часто це будуть дискусії, дебати, що взагалі є фірмовим знаком
«1+1». Я давній прихильник теорії «малих справ», я переконаний, що треба
робити свою справу незалежно від того, що відбувається навколо нас. Ми
повинні робити свою справу настільки добре, наскільки нам це дозволяють
наші внутрішні можливості й зовнішні обставини.
