У диво перед матчем з «Реалом» вже майже ніхто не вірив.
Навіть якщо надворі було б плюс вісімнадцять, навряд чи стадіон був би
заповнений. І мови не було про спекуляцію квитками на футбол, яка почала
відроджуватись у столиці разом із відродженням європейської слави «Динамо».
Один із керівників нашого провідного клубу сказав у пресі про мужність,
з якою кияни програли «Лаціо». І цілком мав рацію. Нашим хлопцям цілком
до снаги виявити мужність у грі з будь- яким суперником, за що їм велика
подяка. А от виграти у футбол...
Хоч би там що ми собі вигадували, але європейська зірка
в «Динамо» була одна — Андрій Шевченко. Саме він приніс нам перемогу над
«Реалом» навесні, й саме його ще довго-довго бракуватиме в динамівській
атаці. Атака мадридського клубу, у свою чергу, не має тепер балканського
дуету форвардів Міятовича та Шукера. На поле в Києві не вийшли також воротар
Ілгнер, захисник Єрро та півзахисник Редондо, які в останні сезони становили
центральну вісь гри «Реала». Та якщо в іспанців на заміну тимчасово і назавжди
вибулим зіркам вийшли гравці збірних Франції, Бразилії, Голландії, то найближчий
київський резерв становили гравці збірних Білорусі та Узбекистану. Це ще
раз підкреслює мужність «Динамо», яке могло протиставити й протиставило
віртуозам світового футболу лише організованість і дисципліну у втіленні
тренерського плану Лобановського. Більше того, іспанці вийшли на поле з
двома яскравими фланговими захисниками Карлосом та Сальгадо, які виглядають
прямими спадкоємцями ігрової манери киян Матвієнка, Трошкіна, Лозинського,
Дем'яненка, Лужного та інших, тобто здатні протягнути м'яча через усе поле,
після чого віддати під удар або забити самим. Саме така гра могла принести
успіх «Динамо». Однак зліва не було травмованого Косовського, а роль Мамедова
на правому фланзі є, певно, великим секретом наших тренерів. Принаймні
в нас звичних флангових атак майже не було, а з дорученої Мамедову ділянки
поля було віддано результативну передачу, після чого схожий на поп-зірку
Рікі Мартіна нападник «Реалу» Морієнтес забив киянам перший гол. Віддавши
фланги, наші зосередили зусилля в центрі поля, де дуже активно грали Гусін,
Белькевич, Яшкін і особливо Хацкевич, який ніби скучив за великим футболом,
набираючи форму в «Динамо»-2, і був кращим серед киян того морозного вечора.
Після голу іспанців пішов відкритий і веселий футбол, який
нагадував недавній київський матч із «Баєром». Гості й самі грали, й нашим
давали. Та навіть вихід на поле відомого мадридського невдахи Кампо, який
хоч раз за гру та віддасть м'яча під удар супернику, не приніс киянам удачі.
Після того як арбітр Елерей серією попереджень припинив грубість на слизькому
та твердому полі, стала виявлятись незаперечна перевага Зеєдорфа, Савіо,
Карембе, Гутієреса та решти гравців «Реалу» в техніці володіння м'ячем.
Саме невимушеність в його обробці дозволяла гостям розвивати в контратаках
ту колективну швидкість, яку вважає важливою Лобановський. Так само кожен
зайвий рух нашого гравця при зупинці чи спробах дриблінгу давав можливість
суперникам ліквідовувати можливу небезпеку. Цього разу динамівцям не пощастило
з ударами здалеку і передачами на вихід. Складалося враження, що гості
наперед знають всі наші дії, і тільки тоді, коли м'яч відскакував у несподіваному
напрямку, в захисті «Реалу» виникали прогалини. Диво-гол Рауля, який незбагненним
для наших гравців чином, ніби граючись, закинув м'яча «за комірець» Шовковському,
дозволив усім на полі позбавитись зайвого хвилювання за результат. Наполеглива
й старанна біганина гравців «Динамо» не мала надалі анінайменшої несподіванки
для оборони мадридців. Несподіваним був хіба що обов'язковий одинадцятиметровий,
з яких наші в основному й забивали цієї осені в міжнародних матчах. Не
виключено, що арбітр хотів виправити свою помилку на дев'ятнадцятій хвилині
першого тайму, коли м'яч влетів у ворота «Реалу» і був не зарахований через
офсайд, якого не було. Якби суддя дав ще один пенальті, «Динамо» мало б
шанс відігратися, а якщо ще один, то й перемогти. Не смійтеся, таке можливо.
Знавці пам'ятають київський матч «Динамо»—«Нефтчі» навесні 1987-го, коли
арбітр Жук призначив три одинадцятиметрові на користь киян, які таким чином
відігрались і навіть перемогли. На міжнародній арені таке поки що не практикується,
а забити у потрібний момент з гри нашим вже не один місяць щось заважає.
Поразка від «Реала» не стала катастрофою на зразок фіаско
України у грі зі Словенією. Наші зіграли добре, навіть дуже добре. Однак
суперник був сильніший. Хоч як це прикро, а вже вдруге цієї осені наше
«Динамо» спокійно й без метушні обігрується європейським суперклубом. Так
було з «Лаціо», так було і з «Реалом». Навряд чи змінить щось наступна
гра чемпіонської ліги з «Баварією» у грудні. А потім буде довга зима, протягом
якої «Динамо» поповнюватиметься гравцями Росії, Грузії та інших країн нашої
колишньої неозорої батьківщини, а «Реал» з «Баварією» збиратимуть бразильців,
аргентинців, уругвайців... Такою є реальність, перспективи якої ще раз
показав матч з «Реалом».
Вісенте дель БОСКЕ: «Це був дуже важкий матч»
На післематчову прес-конференцію першим прийшов тренер
гостей. Точніше, виконувач обов'язків головного тренера після звільнення
тижневої давності Джона Тошака Вісенте дель БОСКЕ:
— Це був найважчий матч у моєму житті. Я ніколи не бачив,
щоб можна було грати в футбол за температури повітря –11 градусів. І я вважаю сьогоднішній виграш моїх підопічних просто
чудом.
— З точки зору турнірної стратегії, цей виграш робить
«Реал» фаворитом групи?
— Це тільки перший матч. Хоча ми, звісно, прагнули перемоги
в цій грі. І дуже раді, що її здобули. Та все ж, повторюся — це тільки
перший матч.
— Як ви гадаєте, після цієї гри президенту «Реалу» Лоренцо
Сансу знадобиться новий тренер?
— У нас був дуже хороший тренер Джон Тошак. Так вийшло,
що зараз командою керую я. Але посада тренера недовговічна. Тому все в
руках Санса.
Тренер «Динамо» Олексій МИХАЙЛИЧЕНКО:
— На мій погляд, попри результат, команда проявила себе
з хорошого боку. Так, були окремі помилки гравців. Але це неминуче в будь-якому
матчі. Загалом, команда зіграла добре.
— Чи не вважаєте ви, що і в першому, і у другому голі
винен голкіпер «Динамо» Шовковський?
— Воротар завжди відчуває за собою провину, коли пропускає
гол. Але я не вважаю, що в тих епізодах він зробив щось невірно. Так, були
якісь помилки. Але воротар — такий же футболіст, як і всі. Просто його
помилки, «завдяки» його позиції, більш помітні.
— Важко починати турнір стало для «Динамо» хорошою традицією...
— Звісно, ми не хотіли спеціально програвати цей матч.
І я не авантюрист, щоб передбачати обов'язкову перемогу в Мадриді. Але,
в будь-якому випадку, ми будемо боротися до кінця.
Кирило СТАДНИЧЕНКО, «День»
