Цього року до 50-річного ювілею композитора проходило багато різноманітних заходів у Львові, Чернівцях і Києві: виставки й концерти. У місті Кицмані, де народився Володимир Івасюк, було встановлено пам'ятник. Головною ж подією став IV Міжнародний конкурс молодих виконавців української естрадної пісні його імені. З величезного творчого івасюківського архіву (понад 100 пісень) зі сцени Палацу «Україна» частіше за все звучала «Я ще не все тобі сказав». Автор тексту цього шлягера — письменник Степан Пушик, якого з композитором пов'язувала багаторічна дружба.
— Ми разом написали декілька пісень, — згадує Степан Григорович. — У роботі Володя загорявся, робив по декілька варіантів, вибираючи кращий. Я вважаю, що Івасюк для українців — як Леннон для англійців. У 70-80-ті роки він був кумиром молоді. Шкода тільки, що творчих людей у нас не цінують за життя, а люблять до безпам'ятства після смерті.
Нас зв'язав фільм «Червона рута». Там прозвучала моя пісня «Течія». Буквально через декілька днів після виходу картини на екран ми знову зустрілися в одній компанії, де вперше Володя показав нові записи. Незабаром вони увійшли до платівки у виконанні Софії Ротару. Наша перша спільна робота «Шумить пшениця, як Дунай» — це пісня-посвята одній золотокосій дівчині з Івано- Франківська, яка Івасюку дуже подобалася. Пам'ятаю, як одного разу він навіть бився через неї. Ми часто кидаємося з однієї крайності в іншу. Послухаєш спогади деяких «друзів» і здається, що Івасюк ледве чи не янгол з крильцями. Так, він був величезного таланту людиною, дуже красивою і, разом з тим, парубок з характером, який міг дати здачу. Напевно, цим він не в останню чергу подобався жінкам, які, задивляючись йому вслід, говорили: «У нього такі очі, що можна втопитися!»
— Як відомо, неприємності у Володимира Івасюка почалися з невинної вечірки в Кицмані. Який же злочин скоїли колишні однокласники?
— Вони дуріли в сквері й випадково закинули кепку на гіпсове погруддя Леніна, а коли стали її діставати, то скульптура розбилася. Вигороджуючи товаришів, всю провину за скоєне взяв на себе Володимир. За це його виключили з комсомолу та з медінституту, довелося йти працювати на завод слюсарем. Тільки через рік пристрасті вгамувалися й він зміг продовжити навчання. Незважаючи на всі перешкоди, що підкидала доля, Володя успішно закінчив медичний інститут, поєднуючи заняття в аспірантурі з навчанням у консерваторії. Нажив собі безліч заздрісників серед композиторів, але ніколи не скаржився. Таке враження, неначе відчував — треба поспішати, мало часу. «Я ще не все тобі сказав» ми підготували для «Пісні- 79». Запис зробив Назарій Яремчук, але до ефіру її не випустили. Потім уже через декілька років я дізнався, що заборона йшла «зверху». Виявляється, в Канаді вийшла платівка, що підтримувала політв'язнів СРСР. До неї війшли й пісні Івасюка. Гріх на ті часи страшенний. Мені здається, що саме з того моменту у Володі почалися великі й маленькі неприємності, що призвели до трагічної смерті.
