Iнтрига парламентського тижня залишається незмінною: хто обійме посаду прем'єр-міністра й чи втримається в своєму кріслі спікер ВР Олександр Ткаченко. Й якщо ситуація зі зміщенням керівництва ВР дещо пом'якшилася на користь нинішнього глави парламенту (після того, як зустрівшись із Президентом, Олександр Ткаченко погодився на перенесення інавгурації новообраного глави держави з парламенту в Палац «Україна»), то парламентські бої за прем'єрське крісло вступили у вирішальну фазу. Сьогодні коло претендентів (і, відповідно, розклад підтримуючих їх депутатських фракцій) вимальовується більш чітко: Микола Азаров, Леонід Деркач, Віктор Медведчук і Валерій Пустовойтенко.
Прогнозований після оголошення результатів президентських виборів процес ротації депутатів за принципом «риба шукає де глибше, а депутат — де надійніше», вчора набув свого розвитку. Четверо депутатів заявили про зміну своєї фракційної приналежності: «селянин» Чікал і «регіонал» Жовтіс відчули себе «соціал-демократами об'єднаними», Костицький зневірився в потужності НДП, а «незалежний» Ківалов «перетік» у «Трудову Україну».
Такий розподіл депутатських уподобань уже може служити показником міри політичного впливу різних груп у оточенні Президента. Втрати НДП дають підставу говорити, що «народні демократи», які також претендують на роль консолідаторів парламентської більшості й, природно, підтримують свого лідера В.Пустовойтенка, є не найсильнішим суб'єктом переговорного процесу. На доказ цієї версії парламентські спостерігачі наводять навіть програш нашої футбольної збірної за сумою двох матчів команді Словенії. Говорять, що Валерія Павловича от-от звільнять з посади президента Федерації футболу (який ще з часів Щербицького був в Україні грою політичною) й призначать на це місце Віктора Медведчука.
У свою чергу, зростання фракції СДПУ(о) свідчить про посилення впливу Віктора Медведчука.
До речі, лідер «селян» Сергій Довгань так прокоментував вихід одного з «бійців» у стан соціал-демократії: «Чікал був не членом Селянської партії, а представником фракції. Коли він прийшов до нас із «Незалежних», його влаштовувала позиція СелПУ доти, доки Ткаченко не став кандидатом у президенти, а він — довіреною особою Кучми в своєму виборчому окрузі. Взагалі зараз на бізнесменів-депутатів СелПУ чиниться величезний тиск, їх буквально рвуть на частини...»
Очевидно, що ті, хто тисне на СелПУ мають чітко поставлену мету — обеззброїти О.Ткаченка, позбавивши його власної фракції, яка могла б істотно посилити ліву опозицію у ВР. Нагадаємо, що ще позавчора спікер заявляв про реальність лівої парламентської коаліції, котра нараховує 210 депутатів, яка могла б стати певним «щитом» для голови ВР.
Щодо парламентарія Жовтіса, то лідер «Відродження регіонів» Степан Гавриш навіть не приховує свого задоволення з приводу переходу бізнесмена «в дружню фракцію, з якою ми співпрацюємо». «Ми будемо дуже раді, якщо такими депутатами як Жовтіс зміцнюватиметься СДПУ(о)», — підкреслив він.
Ну, що ж, нічого дивного. «Кішка з собакою об'єднуються, щоб товаришувати проти кухаря», — так вважає один із «рухівців», який побажав зберегти інкогніто.
Тим часом, коаліція чотирьох — Рух (Костенко), «Батьківщина», ПЗУ й «Трудова Україна» — які підписали угоду про спільні дії в питаннях формування парламентської більшості та участі в коаліційному КМ, змушена перейти з наступальних позицій у оборонні. Принаймні, Ю.Тимошенко замість «ключових посад» заговорила про необхідність захисту пропозицій «четвірки», й можливості пошуку компромісів у переговорному процесі між фракціями. Скоріш за все, першою такою поступкою стане підтримка коаліцією кандидатури нинішнього голови СБУ Леоніда Деркача на посаду прем'єра, інакше важко пояснити згоду депутатів Пінчука, Деркача-молодшого та Шарова стати повноправними членами коаліції чотирьох.
