Цією заявою казахстанський глава здивував, напевно, не лише «чиновників» із ОБСЄ, але й президентів центральноазіатських країн. Назарбаєв явно перегнув палицю дозволеного й недозволеного, а тому очевидно, що, замість обіцяної критики в Стамбулі стосовно європейської організації, казахстанському лідерові доведеться вибачатися перед главами держав центральноазіатського регіону. Не виключено, що на цьому ж саміті Назарбаєв не буде настільки прямолінійно-гострим і щодо ОБСЄ, позаяк звинувачувати цю організацію у втручанні у внутрішні справи якоїсь країни було б щонайменше абсурдним. У своєму звіті щодо двох кіл парламентських виборів у Казахстані ОБСЄ, між іншим, досить виважено й грунтовно виклала основні огріхи виборчого процесу в цій країні, — до речі, вони майже не відрізняються від порушень під час українських президентських виборів. По-перше, спостерігачі звернули увагу на незаконне втручання виконавчих органів у хід виборів; по-друге, не було належного контролю за територіальними комісіями; по- третє, мало місце перешкоджання веденню передвиборної агітації опозиційними партіями. У цій же, — зверніть увагу, тільки попередній, — заяві спостерігачі детально описали порушення на дільницях. Отож, голослівною місію ОБСЄ не можна назвати в жодному разі. А щодо втручання у внутрішні справи країн... То варто було б запитати у Назарбаєва, як він тоді взагалі уявляє звіти міжнародних спостерігачів? Можливо, казахстанський лідер чекав подібних слів: «Країна досягла високого рівня демократії, вибори були взірцевими, плюралістичними тощо». Але, щоб заслужити таких реплік, треба принаймні прагнути до цієї взірцевості (водночас непогано було б ще й реально вживати якихось заходів). Назарбаєв же навпаки вирішив нагнітати ситуацію. І своїми висловлюваннями саме він і нагадав тих, хто «давно канув у Лету».
