Експерт міжнародного центру перспективних досліджень Вікторія
Якубович пояснює ситуацію, що склалася із заборгованістю по виплаті пенсій
тим, що уряд маніпулює коштами Пенсійного фонду. «Кошти Пенсійного фонду
складаються безпосередньо із страхових внесків працюючих і надходжень із
державного та місцевих бюджетів. Фактично Пенсійний фонд спочатку виплачує
пенсії, а потім отримує компенсацію від держави. Таким чином, в існуючу
систему закладена можливість маніпулювання коштами Пенсійного фонду, коли
гроші спрямовуються не на виплати пенсій, а на інші цілі. В останні роки
витрати Пенсійного фонду відшкодовуються несвоєчасно і не в повному обсязі.
Це призводить до дефіциту бюджету Пенсійного фонду, якого могло б і не
бути, якщо б Пенсійний фонд виконував тільки свою безпосередню функцію
— виплату пенсій».
У свою чергу, віце-прем'єр Сергій Тигипко не вважає Кабмін
винним у створенні дефіциту пенсійних коштів. «Уряд нині компенсує ту заборгованість,
яка є перед бюджетом Пенсійного фонду. Протягом останніх трьох місяців
ми постійно відраховуємо певні суми. Ми абсолютно згодні з позицією про
розділення фінансових потоків, однак є інша проблема — як сумістити ті
виплати, які були передбачені Пенсійним фондом із бюджету (маю на увазі
пенсіонерів, виплата пенсій яких залежить від державного та місцевих бюджетів.
— Авт. ), на це мають відповісти й законодавча і виконавча влада
разом. Те, що передбачено в бюджеті 1999 року, ми виплатимо, а більше й
маніпулювати нічим…», — заявив він.
За кордоном також виникають проблеми з пенсійним забезпеченням
і також із вини держави. «У Канаді, наприклад, були проблеми з деякими
пенсійними фондами, — розповідає виконавчий директор Канадсько-українського
проекту законодавчої співпраці Джим Якута. — Наприклад, подiбна ситуація
склалася з пенсійним фондом працівників навчальних закладів провінції Альберта.
Тоді бухгалтери Пенсійного фонду й аудитори прогнозували, що, можливо,
протягом року цей фонд збанкрутує і залишить незабезпечену заборгованість
у сумі декількох мільярдів доларів. Сталося це тому, що уряд мав певну
заборгованість, яка нагромаджувалася протягом 20 років…».
Однак незалежні експерти, оцінюючи бюджет Пенсійного фонду,
що публікується, де всі цифри виглядають більш ніж оптимістично, називають
і інші причини мажорності звітів та незадовільності соціальних виплат.
На їхню думку, це відбувається тому, що частина податків виплачується в
Пенсійний фонд у натуральному вигляді. Тому й частина виплат пенсіонерам
здійснюється в натуральному вигляді. Це спотворює фактичні ціни, тому що
продукція зараховується як пенсійні внески за більш високою ціною, ніж
ті ціни, за якими вона виплачується пенсіонерам.
Офіційні ж пояснення здебільшого обмежуються лише наріканням
на збільшення розмірів пенсій, раннiм виходом на пенсiю та великою кількістю
«категорій осіб, які мають пенсії на пільгових умовах зі зниженням пенсійного
віку і встановленням підвищеного розміру пенсій». За даними Міністерства
праці і соціальної політики, з 1990 по 1997 рік кількість пенсіонерів,
яким було надано право дострокового виходу на пенсію за віком, збільшилася
вдвічі.
У Пенсійному фонді назвали ще одну причину дисбалансу пенсійної
системи України — «сьогодні людина може вибрати для себе дуже пільгові
умови для нарахування пенсії — або за останні 24 місяці перед виходом на
пенсію, або вибрати будь-які п'ять років із будь-якої десятирічки безперервного
трудового стажу. Якщо ж порівняти середню зарплату протягом всієї трудової
діяльності людини та середню зарплату, що пропонується людиною для розрахунку
своєї пенсії (з вибраного нею періоду), то остання завжди на 20 — 25 відсотків
більша. Виходить, що в Пенсійний Фонд надходить менше грошей, ніж із нього
хочуть взяти».
ЧИ З'ЯВЛЯТЬСЯ ПІСЛЯ РЕФОРМИ «НОВІ ПЕНСІОНЕРИ»?
Сьогодні в країні склалася ситуація, коли виплачуються
дві зарплати — одна офіційна, а інша «у конвертах». Через це страждає в
основному держава, оскільки недоотримує кошти у вигляді податків. Природно
це позначається і на існуючій солідарній пенсійній системі, яка вже не
може забезпечувати навіть поточні пенсійні виплати. Реформувати цю систему
шляхом застосування якихось заходів, пов'язаних із ліквідацією дефіциту
Пенсійного фонду або введення нових нетрадиційних податків, уже не має
сенсу, тому що ці спроби не забезпечують зв'язок між пенсійним внеском
і виплатами.
Тим часом у Львівській області пройшов експеримент із персоніфікації
пенсійних рахунків. Суть його — створення інформаційної системи, в якій
нагромаджується інформація про тих, хто сьогодні працює — де, ким і скільки
часу працювала людина, яку отримувала зарплату, які були відрахування в
Пенсійний фонд. Внаслідок експерименту надходження в Пенсійний фонд збільшилися
на 19,8%. Тепер цей експеримент поширюється на всю Україну.
Проте загалом це не вирішує проблеми. А тому сьогодні існують
два варіанти подальших перетворень: індивідуалізація пенсійного забезпечення
й удосконалення соціального страхування. Перший з них передбачає досить
радикальну пенсійну реформу і створення трьох рівнів пенсійного забезпечення.
Прихильники соціального страхування пропонують удосконалити тільки існуючу
систему, принципово нічого в ній не змінюючи (концепція індивідуалізації
пенсійного забезпечення, відповідний законопроект перебуває на стадії узгодження).
Перший рівень (обов'язковий) — традиційна солідарна система
пенсій з потокових надходжень (коли всі, хто працює, своїми внесками фінансують
виплату пенсій сьогоднішнім пенсіонерам). У цьому випадку в Пенсійний фонд
надходять ті кошти, які автоматично нараховуються роботодавцем при виплаті
заробітної плати і жодним чином не впливають на її розміри. Так створюється
система мінімальних пенсійних виплат, гарантованих державою. Розмір пенсії
залежить від тривалості внесення пенсійних внесків і розмiру заробітної
плати. Системою керує держава.
Другий рівень (обов'язковий) — система індивідуальних пенсійних
рахунків. Внески на персональні пенсійні рахунки планується поступово збільшувати
від 2 до 9%. Так планується встановити зв'язок між внесками і виплатами
— накопичені внески і прибуток із них є приватною власністю учасників,
причому сума зроблених внесків визначає розмір майбутньої пенсії. Накопиченими
заощадженнями мають розпоряджатися спеціалізовані компанії з управління
активами. Причому, передбачається, що власні капітали таких підприємств
повинні становити не менше 400 тисяч євро.
Рівень третій (добровільний) — це система додаткових добровільних
індивідуальних пенсійних заощаджень. Планується, що в пенсійному страхуванні
будуть брати участь недержавні пенсійні фонди, банки, страхові компанії
та інші фінансові інститути. Однак перераховані організації повинні будуть
займатися тільки збором і зберіганням пенсійних внесків, а інвестуванням
— тільки згадані компанії з управління активами.
Проведення самої пенсійної реформи також планується в три
етапи. На першому — введення персоніфікованого обліку (створення першого
рівня), що вже відбувається. На другому — організація роботи недержавних
пенсійних фондів (створення третього рівня) і відпрацювання механізмів
інвестування зібраних коштів. І на третьому етапі введення другого обов'язкового
рівня соціального страхування. У новій обов'язковій системі страхування
(другого рівня) на персональні пенсійні рахунки з 2001 до 2005 року буде
відраховуватися 1 — 2% від заробітної плати із щорічним збільшенням на
1 — 2%. 2005 року планується вийти на рівень відрахувань до 5 — 9 відсотків
від зарплати.
«МОЛОДИХ» ПЕНСІОНЕРІВ ПОМЕНШАЄ
Однієї з проблем пенсійного забезпечення фахівці вважають
«молодий», порівняно з західними країнами, вік наших пенсіонерів. Пенсійний
вік планується підняти в середньому на 5—10 років. Однак єдиної думки з
цього приводу ще не вироблено, оскільки, як заявив віце-прем'єр С.Тигипко,
«поки що країна до такого кроку не готова»... Ще один аргумент на користь
збереження «статус-кво» — це думка експертів про те, що підвищення пенсійного
віку автоматично збільшує безробіття серед більш молодого населення країни.
Наприклад, в Німеччині для зменшення в декілька разів рівня безробіття
готується зниження пенсійного віку.
Загалом проект пенсійної реформи залишає враження продуманої
системи. Однак у багатьох експертів виникають сумніви з приводу того, що
система, що пропонується в існуючому вигляді, не дозволить державі запустити
свою руку в кишеню вкладників, тобто примусити організації, що керують
пенсійними активами, вкласти максимум накопичених коштів у державні цінні
папери. З цього приводу згадується сумний досвід внесків населення в Ощадбанк
СРСР, які досі залишаються непогашеними.
ПЕНСІЙНІ РЕФОРМИ ЗА КОРДОНОМ
Спочатку в країнах центральної і східної Європи, в тому
числі й в Україні, ідея реформи зводилася до вдосконалення чинної солідарної
системи. Однак згодом у ряді країн з'явилися плани переходу від солідарного
накопичувального принципу до капіталізації прибутків пенсіонерів.
Одну з таких моделей (індивідуальну) реформи пенсійного
забезпечення п'ятнадцять років тому застосувала Чилі. З 1981 року ця країна
перейшла від солідарної системи термінових виплат до системи індивідуальних
пенсійних рахунків (ІПС). До останнього часу чилійський досвід виглядав
досить привабливо. Працівники щомісяця перераховували десять відсотків
зарплатні в один із 13 приватних пенсійних фондів. Ці активи зростали вражаючими
темпами й досягли $33 млрд., що становить 40% валового національного продукту
Чилі. Цей величезний фонд заощаджень допоміг розвиткові фінансового ринку
країни й підтримує швидке зростання її економіки. Держава ж лише гарантує
пенсіонерам мінімальні виплати в рамках системи соціального забезпечення.
Однак через п'ятнадцять років розхвалена чилійська модель
почала давати збої. Реальні прибутки за приватними пенсійними внесками
1995 року були від'ємними, а 1996 року становили лише 3,5%. Тоді фахівці
виділили дві головні проблеми нової системи: надзвичайно великі адміністративні
витрати й погано диверсифіковані інвестиційні портфелі фондів.
Латвія взяла за основу шведську модель умовних або номінальних
пенсійних рахунків, які ввела з 1996 року. Внески «осідають» на індивідуальному
умовно-ощадному рахунку, на який нараховується відсоток, відповідний темпам
зростання заробітної платні (після сплати податків). Розмір пенсії залежить
від суми накопиченого працюючим капіталу (внески плюс умовно зароблений
відсоток) і очікуваної тривалості життя осіб, що досягли пенсійного віку.
Пенсії індексуються згідно з рівнем інфляції. 1999 року планується ввести
2-й рівень — обов'язкові ощадні рахунки. Підготовка до введення 3-го (добровільного)
рівня повинна стати основою для отримання досвіду роботи з фінансовими
ринками.
У Польщі з січня 1999 року також введено трирівневу систему,
подібну до угорської. Страхові внески в розмірі 45% поділяються між обов'язковими
першим солідарним (36%) і другим накопичувальним рівнями (9%). Поки що
польський уряд не має намірів скорочувати загальний тариф податку на пенсійне
забезпечення, що існував до реформи. Для введення другого рівня уряд створює
10—12 приватних керованих пенсійних фондів, які буде капіталізовано шляхом
передачі їм державної власності. Ухвала про вихід на пенсію приймається
індивідуально після досягнення працюючим мінімального пенсійного віку —
62 років для чоловіків і жінок. Чим довше людина працюватиме, тим більшою
буде пенсія. Це означає, що коли людина захоче вийти на пенсію в 63, а
не в 62 роки, то пенсія збільшиться приблизно на 7%. При виході на пенсію
в 65 років надбавка вже становитиме близько 28%.
Мінімальний розмір пенсій встановлюється на рівні 26 —
28% середньої заробітної платні. Якщо сума пенсійних виплат за першим і
другим рівнем буде нижче встановленого мінімального гарантованого державою
рівня, то доплата фінансуватиметься з бюджету. Очікується, що приблизно
10% пенсіонерів отримуватимуть таку соціальну доплату. Індексація пенсій
розраховуватиметься на основі зміни цін на товари та послуги, які споживають
особи літнього віку.
КОМЕНТАРI
В'ячеслав КОПЄЙКІН, президент Асоціації недержавних
пенсійних фондів України:
— В законопроекті говориться, що основну відповідальність
за накопичені кошти несуть засновники пенсійних фондів. Дивують пропозиції
про створення компаній з управління з великими статутними капіталами, близько
мільйона євро. Але пенсійні фонди — неприбуткові організації, вони не приносять
прибутків їх засновникам, тому очевидна економічна недоцільність створення
пенсійних фондів, бо гроші не йдуть туди, де вони не приносять прибуток.
Ми рекомендуємо таке — гроші, що вкладаються пенсійними
фондами в інвестиційні проекти, повинні бути забезпечені певними активами
з боку одержувача інвестицій. Тобто фінансову відповідальність перед вкладниками
повинен нести той, «в кого» були вкладені кошти. Це, природно, не виключає
відповідальності й самих фондів, хоч би заради того, щоб виключити зловживання.
Наталя КОРОБЕЙНИК, експерт робочої групи КМУ з проведення
пенсійної реформи:
— Очевидно, що існуюча система солідарних виплат, що дісталася
нам від соціалістичних часів, котра працює за принципом розподілу, не здатна
забезпечити всіх пенсіонерів пенсіями. Причина в тому, що сьогоднішня чисельність
пенсіонерів майже в два рази перевищує чисельність тих, хто робить внески
до пенсійних фондів. Вихід — поступове підвищення пенсійного віку, а також
перегляд всіх категорій пільг, поділ джерел фінансування пенсій. Інший
важливий момент — розмір перерахованих за час трудової діяльності внесків
до Пенсійного фонду не визначає розмір майбутньої пенсії. Завдання пенсійної
реформи — створення пенсійної системи з трьома рівнями: солідарним (для
виплати соціальних пенсій), обов'язковим державним пенсійним страхуванням
і третім рівнем — добровільним, недержавним пенсійним забезпеченням. Основними
документами, що визначають хід пенсійної реформи є «Концепція пенсійної
реформи», проекти законів «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
і «Про недержавні пенсійні фонди».
Основні проблемні питання стосуються управління коштами
обов'язкового державного пенсійного страхування, величини відсоткових відрахувань
до обов'язкової системи, а також питань регулювання системи недержавного
пенсійного страхування, що активно обговорюються фахівцями. Однак потрібно
чітко усвідомити одне — пенсійну реформу треба провести тепер.
Це реформа для молодих, для людей, які самі відповідають
за своє майбутнє і не хочуть зрівняйлівки. Роль держави при цьому — максимально
захистити громадян і забезпечити найбільш ефективні і безпечні механізми
інвестування коштів.
Вікторія ЯКУБОВИЧ, експерт Міжнародного центру перспективних
досліджень:
— Існує ризик того, що другий рівень буде державним. Ця
дуже велика спокуса для держави скористатися накопиченими коштами. Декларується,
що мета другого та третього рівнів — стимулювання економіки, але необхідно
зазначити, що це не головна мета пенсійної реформи. Головне — забезпечити
пенсіонерів пенсіями. Дуже добре, якщо разом з цим розвивається процес
інвестування, але дуже важливо, щоб головну мету не замінили супутньою.
Девід СНЕЛБЕККЕР, міжнародний експерт з пенсійної реформи
Гарвардського інституту:
— Створення накопичень на персональних пенсійних рахунках
вимагає великих ресурсів і більших, ніж пропонується (1-й рік — 1% зарплатні,
2-й рік — 2%… до 5—9%) відрахувань із платні працюючих. Якщо накопичувальна
система буде «маленькою», то адміністративні витрати можуть виявитися дуже
великими для неї навіть при вдалому інвестуванні накопичених коштів. Таким
чином не буде досягнуто очікуваний від реформи ефект.
