Цього тижня ми одержали нову «порцію» листів від студентів — учасників конкурсу «Уїк-енд у Ризі». Лист Дмитра Головка, котрий опановує фах філолога в Київському державному університеті імені Т.Шевченка, привернув увагу визначенням того, що чекає людство в наступному столітті і яким чином молоде покоління може підготувати майбутній «ривок» України у світове товариство.
1. У чому, на вашу думку, полягає формула успіху України в ХХI столітті? Формула успіху України в ХХI ст. — це складна сукупність багатьох факторів, змін, подій, процесів. Має змінити своє обличчя влада, бо з такою корумпованою, антиукраїнською, непрофесіональною, лицемірною владою ми скоріше опинимось у ХIХ столітті, ніж у ХХI.
ХХI століття буде епохою господарювання інтелектуального капіталу, і тому в Україні має бути побудована і пріоритетно підтримувана система індустрій інтелектуального капіталу (як це робиться в США, Японії, Німеччині, там знають, що найкращий ефект приносять інвестиції, вкладені в науку, освіту, розробку технологій, молоде покоління).
Якщо держава це зрозуміє, то, зважаючи на інтелектуальний потенціал України, успіх у ХХI ст. гарантований. Звичайно, вихід нашої держави на якісно новий інформаційний рівень — загальна комп'ютеризація, реформування системи ЗМІ, переймання досвіду передових країн, розробка своїх технологій – усе це створить якісне підгрунтя для розвитку, обміну та експорту інтелектуального капіталу.
2. Що мають робити молоді люди, щоб Україна наблизилась до сучасних європейських стандартів політичного, економічного та соціального життя?
По–перше, молоді люди мають усвідомити, що це їхня країна, їхня доля, майбутнє, що від них усе залежить, і, звичайно ж, не бути пасивними спостерігачами процесів, які відбуваються в нашій державі, а бути учасниками, творцями цих подій, займати активну громадянську позицію, не обмежувати свою свідомість твердженням «у мене все більш- менш о'кей, а все інше мене не хвилює».
По–друге, самовдосконалюватися, працювати над собою, багато вчитися, розширювати коло своїх зацікавлень. Тільки чесна, сумлінна праця за покликанням принесе успіх і самій людині, і державі. Наближення до сучасних євростандартів неможливе без постійного «діалогу» між громадськістю, молоддю України та країн Європи. І навіть без належної допомоги і зацікавленості керівництва нашої держави в цьому процесі. Певні кроки робляться завдяки зусиллям ентузіастів, волонтерів, діячів культури, мистецтва, науковців, просто небайдужих людей з обох боків кордону. Я впевнений, що молоді свідомі люди, які хоч раз побували в Європі, відверто хочуть позитивних змін у нашій країні і бажають якимось чином допомогти. Я також відвідував деякі країни Європи і був вражений відмінностями в усіх сферах життя, різницею в рівні розвитку суспільства. Проте я ніколи не покину Україну, зроблю все можливе, щоб у нас жилось не гірше, аніж в інших країнах світу, і гадаю, що в мене знайдеться багато однодумців.
3. Які риси національного характеру, на вашу думку, «не пускають» Україну в ХХI століття?
Першою перепоною на шляху України в завтрашній день, у ХХI ст., є старий тип мислення. Бо хіба ж можна увійти нашому суспільству в новий день, якщо, за даними соціологів, близько половини населення України хочуть повернутися у вчорашній день, не усвідомлюючи неможливість і небезпеку такого розвитку подій? Тягар історії України не дозволяє багатьом нашим співвітчизникам позбутися стереотипів минулого, консолідуватися, примиритися, припинити розподіляти населення держави на «гарних» і «поганих», «комуняк» і «бандерівців», «розумних» і «дурних», разом іти вперед. Адже ми маємо усвідомити, що:
1) повернутись у минуле неможливо, і, щоб не гальмувати на місці, треба рухатись тільки вперед;
2) усі ми громадяни однієї держави, незалежно від мови, національності, віросповідання, політичних поглядів, тож маємо об'єднуватися заради кращого життя;
3) треба долати невпевненість у собі, у своїх силах, у майбутньому, бути оптимістами, загартовувати свій дух і волю.
