Такий вигляд українське село мало завжди — сімдесят років тому... п'ятдесят... двадцять... п'ять... учора. Сьогодні вже можна впевнено прогнозувати, що саме таким воно буде й завтра, і через рік... У цих людей одна мета й одна турбота — вижити. Так-так, на порозі ХХI ст., у центрі Європи, лише одна «меркантильна» мета.
В англійському коментарі до цієї фотографії Ассошіейтед Прес, зробленої 29 жовтня цього року за 35 кілометрів від Києва, сказано: «farmer family». У вільному перекладі — сім'я фермерів. Але ці типові українські селяни не схожі на типові західні фермерські сім'ї. Незалежно від зміни ладу й політичних баталій, не завжди розуміючи і приймаючи те, що відбувається «нагорі», вони, як і колись, запрягають коней у допотопні плуги й користуються старими косами. Цих працьовитих людей здавна привчили не дуже задумуватися про що-небудь, окрім посівних і збирання врожаю. Єдине їхнє бажання — щоб не було гірше. Але й воно не збувається...
