Але все це класика минулого.
Всього три речення вистачило генералові Марчуку, щоб сформулювати те, до чого нинішня влада так і не змогла дорости.
«Програматичний інтелект, доповнений мораллю та патріотизмом, дорожчий за нафту й золото. Інтелектуальний капітал — це те, що за сучасних умов наджорсткої конкурентної боротьби дозволяє створювати цінності та забезпечує конкурентоспроможність як окремим підприємствам, так і суспільству в цілому. Керована корпоративна розумова енергія — вирішальний виробничий чинник сучасного та майбутнього світу». (стор. 88).
А це вже класика майбутнього.
Глибоке розуміння процесів, що відбуваються в країні і в світі, опора на власний український людський інтелект як головну продуктивну силу постінформаційної технологічної ери, обов'язковість законів і однакові правила гри для всіх — це ті складники, які дозволять команді генерала Марчука боротися не з наслідками, а з причиною, створюючи такі умови, за яких досягнення бажаного результату стане неминучим.
