Цей матеріал було написано на ранок вівторка, коли «канівська четвірка» ще жила. Її кончина, котра трапилася в обід, нічого не змінила ні в ролі Мороза, ні, на жаль, у його образі...
Якщо виходити з того, що за УТН- панорамою, як за напрямком котячого хвоста, можна визначати «погоду в домі», то соціалісти стали значно ближчими й ріднішими нашій владі. Олександр Мороз, нарешті, прорвався в ефір Першого національного: через сюжет про прес-конференцію (небачена досі справа!) йому дали детально обгрунтувати свою позицію «сповзання» з рішення «четвірки» про підтримку Марчука. А подарунок члена передвиборного штабу Мороза Віталія Шибка — тобто його заяву про те, що Євген Марчук і Олександр Ткаченко, який підтримав кандидатуру генерала, виконували волю Банкової, щоб «нейтралізувати найсильнішу фігуру в особі Мороза» — взагалі зачитали по УТН майже у повному обсязі. Нітрохи не переймаючись тим, що в цензурно неприпустимому контексті звучить місцеперебування їхніх господарів — тобто та сама вулиця Банкова. Тут не до ретельності. Обслуга на УТН розуміє, вочевидь: найстрашніший гріх, на погляд виборців, найбільш сатанинська зрада — це коли кандидат-опонент підіграє чинній владі. Ось УТН і «завалювали» з допомогою «викривача» соціаліста Шибко Євгена Марчука з Олександром Ткаченком «за підозрою» у змові з командою Кучми... Не готовою виявилася Банкова до варіанту з Марчуком, тут і Мороз якось не такий небезпечний став, судячи по УТН...
Ну, там ще Василя Онопенка повикористовували, який, «нічтоже сумняшеся», «четвірці» борзо докоряє за те, що не так домовляються. Тут про бідного Василя, котрий ніяк не знайде, куди приткнутися, і щойно «розпався» зі своїм союзником рухівцем Костенком, народ, ще до його народження, афоризми складав — типу, чиє б нявчало... Та ще Президент, ледве втримуючись у рамках нормативної лексики, щось про «четвірку» мів — бо це не мова глави держави, а натуральна «пурга»... Ось такий «базар» із «четвіркою» відбувся на «стрілці» в УТН- панорамі. Хороша компанія.
Але тепер запитання. Секретар політради Соцпартії Віталій Шибко «не виключає, що до рішення «канівської четвірки» про висунення єдиним кандидатом Євгена Марчука причетне оточення кандидата у президенти, нинішнього глави держави Леоніда Кучми». Тобто неспростований своїм лідером Морозом знаний соціаліст обнародував версію про зраду цілей «четвірки» (і заодно народних інтересів) трьома канівцями. Зрозуміло, що боротьба — справа жорстка, але коли соратник у досить провальній ситуації намагається наклепати очки своєму патрону за рахунок найближчих союзників шляхом їх компрометації по «наймоторошнішій» статті — «змова із владою» — то виникає запитання: Мороз ще «всередині» «четвірки» чи вже поза нею? Але ні, товариш Шибко стверджує: «Ми не йдемо на розвал «четвірки»...».
Так? Дійсно? А якщо виходити із норм елементарної порядності, то її, «четвірку», спочатку гордо покидають, а лише потім переконано звинувачують. Або вкидають народу «липу» своїх підозр про те, як Банкова «підключила» Олександра Ткаченка до «нейтралізації найсильнішого в особі Мороза», а також із цією метою «попрацювала з Марчуком». Хоч тут про порядність також уже не йдеться...
Так, можна погодитися з тим, що розгубленість Мороза, котрий спочатку дав разом зі всіма згоду на Марчука, а потім «розіп'ятого» за це своїми сподвижниками, створила ситуацію безконтрольних «вивержень» у пресу. Так, можна навіть уявити, що, наприклад, Шибко або хто-небудь інший із соратників перебуває на лінії «спонсорської» допомоги передвиборному штабу Мороза, і тому страх «розборки» із кредиторами штовхнув його на божевільні заяви. Важко лише бачити Олександра Мороза у незнайомій якості «цяцьки» на мотузочку, згідної із заявою свого чи то підручного, чи то керівника у відповідь на останнє рішення «четвірки»: «Якщо хтось ситуативно, виходячи з власного настрою, щось сказав, то це не треба вважати рішенням». І Олександр Мороз нічого із заявленого пресі секретарем політради Соцпартії Шибко не спростував. І — шкода, що мене ніхто не питає — по ідеї «чесних виборів» «четвірка» мала б вказати на двері такому союзнику, котрий озброїв на фінішній прямій опонуючих шулерів уже не висмоктаними з пальців козирями. В іншому випадку «четвірка» приймає цей «шибко» вигаданий «соцбруд» — в ім'я порятунку особи такої ж, як Кучма, «незамінного» Мороза — на свої груди... Втім, «жираф большой, ему видней».
Тепер по суті останніх рішень «четвірки», з яких незграбно «сповзає» Олександр Мороз. Політичний договір від 14 жовтня, підписаний усіма, визначав, що, по-перше, Ткаченко і Олійник підтримують Мороза, по-друге, Євген Марчук продовжує кампанію самостійно, але й, по-третє, «четвірка» продовжує співпрацю, і у визначений законом термін ухвалює остаточне рішення про єдиного кандидата.
Не відступаючи від цього, підписаного всіма кандидатами договору «четвірка» в ніч на понеділок у повному складі ухвалила остаточне рішення: Марчук. Що й оприлюднила. На цьому й повинні були закінчитися всі маневри — час вичерпався. Усі резони, що викладаються Олександром Морозом сьогодні, мали право бути і ним виконуватися до оголошення остаточних результатів. Напевно, ніхто не засудив би його, якби він в останніх домовленостях залишив за собою право на самостійний похід. Вільному воля. Але в тім-то й справа, що коли на своєму пункті 2 у попередньому договорі від 14 жовтня настояв Євген Марчук — під цим підписалися всі. У цей же раз Мороз, здавши всіх, навздогін став пояснювати свою особливу позицію.
Ось і вся різниця. Ну, якщо не враховувати того, що до виборів залишилось уже всього 4 дні.
І ще одна деталь. Якщо вірити джерелам, близьким до оточення лідерів селян, то під час переговорів «лівих» у неділю лідер КПУ Петро Симоненко нібито обіцяв приєднатися до «четвірки», якщо Євген Марчук зніме свою кандидатуру на користь когось із «лівих» канівців. Чи то він висував таку умову через її наперед відому непрохідність, чи то тут іще якийсь цікавий поворот існує. Але цікаво, правда? Втім, Петро Миколайович — це окрема тема, хоч за теперішніх часів я особисто вже не розумію, у чому різниця між ним, Вітренко і Морозом.
