Коли Україна стала незалежною, її правлячою елітою залишилась колишня республіканська партократія. Вона звикла завжди оглядатися на Москву, і ця звичка, що виховувалась десятиріччями й перетворилася на традицію, визначає поведінку властей України протягом усіх восьми років її самостійності. Не дивно, що й зараз, під час виборів Президента, узяті на озброєння російські рецепти 3-4-річної давності. Очевидно, якийсь сенс у цьому є, але «казала Настя, як удасться». Українці відзначаються впертістю, тому можливо, що чим більше їм утовкмачуватимуть, який у нас гарний, неповторний, незамінний Президент, тим більше в людей виникатиме бажання проголосувати проти нього, за іншу кандидатуру. Для зведення цієї можливості до мінімуму влада сприяла тому, щоби було якомога більше претендентів. Очевидно, на їх думку, 14 кандидатів, що протистоять чинному Президентові, виглядатимуть суцільною сірою масою, оскільки для пересічного громадянина вже три — чотири кандидати зі схожими програмами — надто багато. Але якщо «канівська четвірка» об'єднається, цілком можливо, що надії влади на повторення успіху Єльцина виявляться марними.
Тетяна ЩЕРБIНА, iнженер-будiвельник
Київ
