У кого з нас, громадян України, не спалахнули свого часу симпатії до новопризначеного прем'єр-міністра Л.Д. Кучми за його сміливі й викривальні слова про руйнівні дії корумпованих чиновників у вищих ешелонах державної влади. Усі ми з тривогою й надією чекали його наступних рішучих кроків у цьому напрямкові. Але, на жаль, час минав, наше становище погіршувалося, а від пана Кучми, крім глибоких зітхань, більше нічого ми так і не почули, аж поки він сам не попросив звільнити його від його ж неблагих намірів, які стали для нас пеклом.
Ну що ж, його можна зрозуміти, адже він не Бог, а теж людина, хоч був із великими повноваженнями. Можливо, сил своїх не розрахував: широко й різко розмахнувся та гепнувся в калюжу. А можливо, йому хтось із тих корумпованих елементів нагадав, що не слід так голосно кричати, бо ж саме вони, червоні директори, першими почали велике пограбування народу та держави шляхом встановлення всіляких коефіцієнтів і преміальних за липові обсяги робіт і реальну, нікому не потрібну продукцію, створивши й пристосувавши до цього Закон про соцпідприємство. Але як би там не було, а з того великого походу на мафію вийшла велика булька.
Не більш переконливо виглядає й інший передвиборний «коник» пана Кучми — розрив економічних зв'язків і спад виробництва. Але давайте розберемося — хто ж порвав ті зв'язки?
Звичайно, не робітники з селянами й не пенсіонери. У мене, наприклад, у Росії живуть двоє дітей і четверо онуків, кращі мої друзі, з якими 25 років служив у війську. І ми ніяких зв'язків не рвемо, а, навпаки, намагаємось допомагати одне одному. А порвали зв'язки ті ж керівники від директора підприємства до прем'єр-міністра, які сьогодні гучніше за всіх кричать і обурюються. А потрібно їм це було, по-перше, щоби збити Україну із самостійного шляху її розвитку, довести неможливість його без Росії, а по- друге, щоб прикрити фіговим листком соромітне місце тих директорів, які не змогли через свою фахову й організаторську неспроможність вирішувати питання свого виробництва за умов ринкової економіки.
І в цій нечесній грі перша скрипка належить панові Кучмі, бо саме він був гучномовцем директорського корпусу, в різний час і з різних командних висот керуючи ним.
Або, згадаймо, як минулого року Росія ледь не задушила Україну газом. І теж завдяки панові Кучмі, адже саме він підписав договір на поставку газу, згідно з яким зумів виконати договірні зобов'язання аж на 11%, чим посадив Україну в боргову яму Росії. Хто ж тут заважав йому дотримуватись свого слова? Знову об'єктивні вади поганого танцюриста?
