У той час, коли спеціально виділений гід водив мене по будинку Нижньої палати японського парламенту, я потішав свою пиху — ось як мене вшанували, недарма приїхав на запрошення МЗС Японії. Це самолюбування тривало рівно доти, доки я не побачив ще дві екскурсії: пенсіонерів і школярів. «Звичайна справа, — пояснив мій гід. — Подавши спеціальну заявку, будь-який японець може відвідати і парламентське засідання».
А як взагалі висвітлюється робота японських парламентаріїв? Це питання мене цікавило ще і внаслідок ситуації, яка склалася навколо трансляції (а точніше її відсутності) засідань Верховної Ради.
— Чи транслюються засідання парламенту в Японії? — з таким запитанням я звернувся до працівників Нижньої палати японського парламенту.
— Постійно трансляція не ведеться, але всі засідання, на яких обговорюються скільки-небудь важливі питання — обов'язково.
— А наскільки необхідні такі трансляції?
Це, здавалося б, просте запитання викликало явну розгубленiсть у моїх співрозмовників: — Ви що, — здивувалися вони, — це ж дуже важливо, щоб люди бачили, як приймаються ухвали. І навіть більш того, оскільки в нижній палаті японського парламенту голосують бюлетенями, які депутати по черзі опускають у спеціальну урну перед трибуною, транслюють не лише саме засідання, але й те, як проголосував кожний депутат.
Однак я не задовольнився думкою лише однієї сторони (в цьому випадкові — представників влади, оскільки в Японії уряд формується парламентською більшістю) і вирішив з'ясувати думку, як говориться, простих японських телеглядачів. Почути їх відповідь на запитання: «Наскільки необхідно транслювати засідання парламенту?» — було тим більше цікаво, бо трансляцію з парламенту веде японська телекомпанія NHK, яка є громадським телебаченням. Кожна японська родина, котра бажає дивитися передачі цієї телекомпанії, укладає з NHK договір і платить приблизно $10 на місяць за перегляд її програм. Враховуючи, що 97% японських родин, котрі мають телевізор уклали такі договори, можна сказати, що NHK — це фактично народне телебачення.
Підсумки бліц опитування, проведеного мною на вулицях Токіо, можна висловити одним коротким рядком: — Це дуже важливо!
— Але ж це, напевно, дуже нудне видовище? — цікавився я у своїх співрозмовників.
— Так, — погоджувалися вони, — не дуже цікаве, особливо, якщо врахувати те, що трансляція засідань, на яких вирішуються дуже важливі питання, може тривати шість годин. Але це абсолютно необхідно.
Треба зазначити, що такий підхід до роботи структур влади взагалі вельми характерний для японців: знати як, для чого й чого приймаються ті або інші ухвали парламентом або урядом .
