У Львові таки відкривається Музей скла. Це буде перший спеціальний заклад такого типу не лише в Україні, а й у державах колишнього СРСР. Більше того, це буде один з нечисленних музеїв скла міжнародного рівня в світі.
Львівські митці у відкритті такого музею не мають сумніву. Наразі, щоб впевнити передовсім владу, що майбутній музей матиме під собою справді потужну базу. Львівська академія мистецтв, Національний музей у Львові, Львівський палац мистецтв та «ВЕРТЕП Компанія» у Палаці мистецтв провели акцію «Музей скла у Львові».
Ідея такого музею зародилася й плекається львів'янами ось уже впродовж десяти років, відколи Львів зініціював у себе Міжнародний симпозіум гутного скла, який проходить раз на три роки. Річ у тім, що за запровадженою традицією, кожен художник, який бере участь у цих симпозіумах, одну роботу повинен залишити в дарунок місту. Відповідно, на нинішній день зібралася потужна колекція скла, яка наразі зберігається в фондах Національного музею у Львові. Фактично це 250 авторських творів 150 художників з 26 країн світу. Колекція, яку, до речі, творили митці зі світовим ім'ям як Ервін Ейш, Андрій Бокотей, Віталій Гінзбург, Ян Зорічак, Метью Дюран та багато інших, і яка оцінюється сумою близько $600 тис.
Отже, створення спеціального музею стає дедалі нагальнішим. Тим паче, якщо зважити, що багато скла зберігається в фондах інших львівських музеїв. Як сказав на акції «Музей скла у Львові» директор Національного музею у Львові Василь Откович, його заклад, а також Музей етнографії та художнього промислу й Історичний музей згідні об'єднати свої збірки скла й передати їх у новостворений спеціалізований осередок.
А поза тим є цікаве віконне скло в археологічному музеї Інститут українознавства НАН України імені Крип'якевича, який теж долучився до акції «Музей скла у Львові», надавши на заплановану в межах акції виставку «Археологія скла на теренах Західної України» свої експонати. Як розповів мені організатор виставки професор Львівської академії мистецтв Святослав Мартинюк, маємо що показувати й чим пишатися в історичному аспекті. Попри те, що скло завжди перебувало на задвірках і в дослідників, і в музейних експозиціях, ще в 50—60 роках професор Львівського держуніверситету Михайло Смішко в селі Комарів Чернівецької області розкопав поселення, де знайшов скло, яке на сьогодні є єдиною знахідкою римського скла на теренах Західної України. Досліджуючи літописний Звенигород на Львівщині доктор історичних наук Ігор Свєшников знайшов колекцію скла ХII сторіччя, яка є нині найбільшою в Східній Європі. Сам Святослав Мартинюк разом зі студентами у 1994-95 роках, орієнтуючись на кадастрову карту 1851 року, розкопали осередок Коростівської скляної мануфактури, заснованої княгинею Ізабелою Любомирською, що виготовляла оздоблене різьбленням та гравіруванням скло європейського рівня. У переліку ентузіастів, на фрагментах матеріалів з розкопок яких грунтується виставка, невтомний археолог, колекціонер і талановитий реставратор давнього скла Петро Ліпинський, історики та археологи Михайло Филипчук та Святослав Терський. Інакше кажучи, виставка дає уявлення про скло від III — IV сторіч нашої ери до ХIХ сторіччя.
Але вона не єдина, яка є сенсом акції «Музей скла у Львові». Також демонструвалася виставка окремих робіт із попередніх симпозіумів, персональна виставка скляра Олеся Звіра, це відкриття інформаційного віртуального серверу акції «Музей скла у Львові», це творчі зустрічі з митцями — Ілоною Аудере з Латвії та Андрієм Бокотеєм з України (Львів). На жаль, занедужав цікавий митець Марк Екстранд зі США, який замість власної творчої зустрічі потрапив у одну з львівських лікарень. Та ще Сергій Травников з Росії, мимохіть перевернув на відкритті акції власну роботу, розбивши під нею скляну експозиційну тумбу. А так усе відбулося за планом.
Єдине, що зависло в повітрі, коли ж усе-таки очікувати роботи справжнього Музею скла у Львові?
